Свекруха настроювала сина проти мене, говорила, яка я погана господиня, який у мене противний характер. З часом чоловік розлюбив мене. Я старалася зберегти сім’ю, але у мене не получилося

З свекрухою у мене були погані стосунки. Ми дуже рідко спілкувалися з нею, а при зустрічі ми мило посміхалися одна одній, хоча за очі терпіти не могли.

Свекруха говорила всім, що я не достойна її сина. Але ми з чоловіком кохали один одного, і все ж таки одружилися. Після весілля, вона почала говорити, що весілля таке собі, що у її дочки було краще, хоча участі в організації свята вона не брала.

Я старалася не звертати увагу на її балачки, адже для мене були важливими тільки наші відносини з чоловіком. З часом я почала помічати, що у чоловіка різко міняється настрій, після зустрічей з мамою. Він приходить додому злий та висуває до мене різні притензії. Пізніше я зрозуміла, що коли він з мамою наодинці, то вона розказує йому, яка я погана господиня, який у мене противний характер. З часом чоловік розлюбив мене. Я старалася зберегти сім’ю, але у мене не получилося і ми розійшлися.

Після розлучення я дізналася, що у нас буде дитина. Я була найщасливішою у той момент, адже це була довгожданна дитинка. З чоловіком ми так і не помирилися, а свекруха навіть не хотіла чути про онуків.

Читайте також: Я не знала свого тата. Мама часто показувала його фотографії, але до людини, яка була на них, у мене не виникало ніяких відчуттів та емоцій

І ось через 4 роки настав той самий момент, який я так довго уявляла. До мене подзвонила свекруха і почала просити у мене вибачення. Я відповіла, що не тримаю зла і давно пробачила. Але свекруха і далі говорила ” вибач”. Я ніяк не могла зрозуміти її поведінку і запитала, чи у неї все добре. Але відповіді я не почула.

У вечері, я зателефонувала до наших з свекрухою спільних знайомих та поцікавилася її життям. Вони сказали, що свекруха лежить у психіатричній лікарні. Син до неї дуже рідко приходить. Колишній чоловік живе в іншому місті, має хорошу роботу, квартиру, а от особисте життя влаштувати так і не зміг.

Мені стало жалко свекрухи, тому на наступний день, разом з дочкою я поїхала до неї у лікарню. Коли я зайшла у палату, то побачила збідовану жінку, у якої навернулися сльози на очі. Ні, вона не була хворою, як мені сказали, а просто нещасною та нікому не потрібною жінкою. Я познайомила її з внучкою, і вона була безмежно щаслива. Я пообіцяла свекрусі, що ми будемо приходини до неї та ніколи її не залишимо …