Після закінчення школи, я поступила в інститут та переїхала жити в інше місто. Там я зустріла Максима і ми почали зустрічатися. Згодом я дізналася, що у нас буде дитина. Я не дуже хотіла у 17 стати мамою, але мене вмовила свекруха — Марія Дмитрівна. Вона сиділа з дитиною, коли я була в інституті, та не спала ночами під час моєї сесії. Коли свекруха була на роботі, то з Олежиком сиділа сусідка.
Мені було дуже соромно сидіти на шиї у матері, але Максима все влаштовувало. Коли у мене був вільний час, я старалася піробляти. Одного дня, коли я дала свекрусі свою першу зарплату — 1000 грн, вона розплакалася та міцно обняла мене мене.
Згодом Олежика ми віддали у садок, і було вже легше Ми зі свекрухою вдвох заробляли на нашу сім’ю, а Максим насолоджувався життям. Бувало і таке, що додому не приходив ночувати.
– Донечко потерпи, він молодий ще, дyрне в голові, це пройде – гладила мене свекруха по голові.
Так і сталося. Після закінчення інституту Максим заспокоївся та пішов на роботу. Моя свекруха допомогла мені, коли захворіла моя мама. Згодом вона продала свою велику квартиру та купити дві однокімнатні. У нову квартиру, свекруха приписала і мене з Олежиком, а не тільки свого сина. Коли Олегові було 9 років, ми переїхали жити окремо на свою квартиру.
– Ви – молоді, вам удвох час проводити треба – з посмішкою вона забирала внука.
Але одного дня, Максим прийшов додому і сказав:
Читайте також: М’ясні пиріжки: тісто получається ніжне та м’яке
– Ми розлучаємося. Збирай свої речі. У мене інша жінка, і у нас з нею скоро появиться донечка.
Моя свекруха не могла пережити цього горя. Вона почала кричати на Максима, потім вмовляла його. Потім заспокоїлася і промовила:
– Ти знаєш, роби що хочеш, але залишити внука на вулиці я тобі не дозволю!
За наполяганням свекрухи, відбувся обмін – я віддала чоловікові половину квартири, яку купив нам його батько. Вітя, натомість, відписав на мене і сина свою частку в квартирі своєї матері, яка дісталася йому при приватизації.
Так ми і стали жити зі свекрухою разом, а Максим з новою дружиною. Коли появилася дитина, свекруха пішла на виписку. Перед тим як йти, вона запитала:
– Катю, ти не будеш ображатися на мене? Точно? Якщо хочеш, я можу не ходити.
– Мама, що ви таке говорите. Це також ваша онучка. Звичайно, ідіть!
– Дурачок у мене син! – обняла мене свекруха.
Зараз я маю хорошу роботу я повністю утримую сім’ю. Свекруха дуже багато сил вклала в нашу сім’ю. Можна сказати, що вона поставити нас з Олежиком на ноги, що мені здається, що б я не зробила – цього буде мало. Я їй дуже вдячна ….