Перейти до вмісту

Син не хоче спілкуватися зі мною

Мені вже майже 60 років. Синові цього року стукне 33 роки. На сьогоднішній день він зовсім перестав спілкуватися зі мною, хоч ми живемо в сусідніх будинках.

Чому так сталося, я не розумію. Що я зробила не так?

Юра був хворобливою дитиною. Виховувала я його сама. Ніхто допомоги не просив. Ніколи не била сина, навіть коли він був маленьким. Завжди намагалася поговорити до душах.

У школі не лаяла за двійки. У гуртки ходив тільки в ті, що сам захотів. Хотіла виховати у ньому самостійність. І в мене були чудові та довірливі стосунки із сином.

До певного моменту ми були дуже близькі. Я мовчки прийняла невістку, хоча мені вона одразу не сподобалася. Я розуміла, що жити із цією дівчиною буде син, а не я.

Незабаром у їх сім’ї народився синочок. Я часто забігала до сина в гості, понянчити онука, допомогти по господарству.

Я ніколи не напрошувалася, не набридала. Часто допомагала грошима, багато купувала іграшок та одягу онуку. Одразу після весілля додала синові чималу суму грошей на перший внесок для іпотеки. І навіть не згадувала про це ніколи, не дорікала.

 

 

Читайте також: Якими проханнями дівчина принижує чоловіка

 

 

Тобто, я нічого поганого не зробила. Та й із невісткою стосунки добрі, а от син став за останні два роки зовсім замкнутим. Я приходжу в гості до онука. Юра байдуже привітається і далі займається своїми справами, наче мене й зовсім немає.

Сам ніколи першим не зателефонує. А якщо дзвонить, то йому щось треба. Просто так запитати про моє самопочуття йому навіть не спадає на думку. Якщо збираються із сім’єю на відпочинок, то просто їдуть, навіть не повідомивши мене. Не те, щоб вони повинні мені повідомляти про кожен свій крок, але ж елементарно поділитися новинами можна.

Спробувала вивести сина на відверту розмову, але він відразу починає злитися. Ставати смиканим. Я дуже переживаю черезє цю ситуацію. Зараз зайвий раз намагаюся не заходити до онука, хоча, як писала вище, живу зовсім поруч.

Пробувала першою не дзвонити, пропала на два тижні. Думаєте, син чи невістка зателефонували? Ні!Навіть не згадали. Прикро, до глибини душі.