Ці родичі не дають мені спокійно жити. Якось все не по- людськи, нечесно

Я завжди вважала, що для того, щоб сім’я була міцною, не треба підпускати занадто близько родичів. При чому, з обох сторін.

Ми з чоловіком в шлюбі вже п’ятнадцять років. У нас двоє дітей. Коли ми тільки одружилися, жили матеріально дуже важко, грошей на все не вистачало.

Тільки через деякий час, чоловік організував свій бізнес. І через років п’ять у нашій сім’ї з’явилися серйозні гроші. Тепер ми можемо собі багато дозволити.

Справи в його фірмі з кожним роком йшли все краще. Тоді він прийняв на роботу своїх рідних брата і сестру. Зарплату їм зробив просто космічну.

Читайте також: Зараз я дітям допомагаю, але чи зможу я довго їм допомагати, не знаю, колись мені все ж прийдеться і свою сім’ю заводити.

Ми побудували прекрасний будинок в передмісті, який передбачався для наших дітей. Але чоловік поки-що заселив туди своїх батьків. Вони обіцяють, що віддадуть усе онукам. Але фактично зараз вони допомагають тільки своїй дочці. Про онуків свекруха і зараз згадує дуже рідко, то чи варто сподіватися, що вона згадає про них при складанні заповіту.

Не знаю чому, але чоловік оформив будинок на свою маму. А от коли справа дійшла до моєї мами, він відмовився допомагати.

Мені було дуже прикро, чому має бути така несправедливість. Зате про всіх своїх родичів він не перестає дбати. Звичайно, мені вистачає, але якось дуже прикро, що коли бізнес чоловіка тільки будувався, рідні чоловіка і в помині поруч не було, щоб допомогти хоч чимось, а тепер всі крутяться навколо мого чоловіка.

Я намагаюся йому про це сказати, але він говорить, щоб я не втручалася не в свою справу. Радиться він тільки з ними, а я дізнаюся про все останньою. І за маму прикро. Якось не по-людськи це, нечесно…