Ця історія відбулась у сім’ї одного селянина. Заробляли вони тим, що вирощували груші у своєму саду, а коли збирали врожай продавали його. За вилучені кошти й жили. Якось чоловік сильно захворів, врожай не встигли зібрати та й велика кількість груш зіпсувалась. Сім’я впала у відчай, адже це був єдиний спосіб вилучити якісь гроші й вижити.
Дружина допомогла зібрати зіпсовані груші та благословивши відправила на базар, продавати те чим багата, гнилими грушами. Хай буде, що буде, сказала вона і чоловік вирушив у дорогу.
По дорозі селянин зустрів торговця, той побачивши товар почав сміятися та дуже здивувавшись запитав:
Ти що збожеволів? Такий товар як у тебе, нікому не потрібен!
А селянин відповів:
Я знаю, але що робити, торгуватиму тим що є, бо ми без грошей загинемо взимку.
Дружина з тебе шкуру спустить, якщо без грошей додому вернешся!
Дружина в мене на вагу золота, вона в мене мудра і любить мене! – відповів чоловік.
Торговець розізлився і мовив:
Таких жінок не існує!
Існує! – мовив чоловік.
Торговець запропонував побитися об заклад селянину. Він запропонував селянину поїхати до нього додому і сказати дружині, що груші продав і грошей немає, якщо вона така мудра, як ти про неї говориш, то ти виграв і я віддам тобі своє золото. А якщо вона розсердиться – тоді я заберу в тебе воза з конем.
— Ти згодний?
— Так, звісно!
Приїхавши додому чоловік все розповів як вони домовились, а дружина й каже:
Нічого страшного, коханий, ми вдвох дамо собі раду. Головне, що повернувся живий та здоровий та ще й з гостем.
Дружина запросила всіх у хату, накрила стіл та пригощала чим Бог послав.
Гість натомість підливав масло в огонь: як же ви взимку будете жити? А дружина постійно відмовляє:
Все буде добре, проживемо!
Торговець зрозумів, що програв своє золото і каже чоловікові:
Я бачив багато, але такої дружини як у тебе не зустрічав. Ти мене не обманув, тому й отримав свою винагороду!
Поїхавши далі, торговець всім розповідав про те, як він зустрів чоловіка та як любов сім’ю годує!