Я Настя, мені нещодавно виповнилося дев’ятнадцять років, навчаюся в медичному коледжі. Живу я з батьками в трикімнатній квартирі, і з нами ж живе моя старша сестра зі своєю сім’єю. До недавнього часу усіх все влаштовувало: батьки живуть в одній кімнаті, я в другій, а сестра з чоловіком і моєю племінницею у третій. До речі, свою племінницю Анютку я обожнюю! Таке маленьке усміхнене янголятко, кучерява, справжнє трирічне диво. Я частенько з нею граюся і гуляю іноді, коли сестра не може. І от кілька днів тому до мене в кімнату прийшла сестра.
Коли Оля сказала, що має величезне прохання до мене, я вже здогадувалася, що воно мені не сподобається, але ще не знала, наскільки сильно. Вона запропонувала помінятися кімнатами, тому що моя світліша:
— Ти ж розумієш, Анюта росте і їй треба кращі умови, більше світла, вона і так у тебе тут багато часу проводить, а так матимеш більше вільного простору, не набридатиме тобі, — пояснила Оля.
— Але вона не набридає… Я ж ніколи не проти з нею погратися, коли вдома, ти мала б помітити. Та і у вашій кімнаті балкон, Сашка твій буде бути посійно бігати курити, який там особистий простір? — я намагалася якомога м’якше пояснити сестрі, що абсолютно не в захваті від її ідеї. Та і ти ж так білизну розвішуєш, і мама теж, думаєш, мені хочеться переїхати з власної кімнати у прохідний двір?
М’яко пояснити не вийшло, Олька образилася і три дні не хотіла зі мною говорити, але насправді, я не відчуваю жодної провини. Чому я мушу віддавати їм свою кінтату? Я в ній росла, облаштувала все так, як мені зручно. Так, моя кімната дійсно світліша, і мені це подобається, тому що вчитися з денним світлом навіть приємніше, ніж зі штучним.
Читайте також Мій брат дуже змінився за ці роки, що ми не бачилися.
А от сьогодні зранку, коли батьки роз’їхалися кожен на свою роботу, а Саша пішов гуляти з дитиною на майданчик, сестра виговорила мені все, що накипіло:
— Ти взагалі не думаєш ні про кого, крім себе! Доросла дівчина вже, ні роботи не маєш, ні хлопця, ми з батьками тебе маємо тут годувати задурно, а ти навіть кімнатою не можеш поступитися? — такою злющою я Олю бачила нечасто. — Совісті у тебе немає. Бачиш, що мені і так важко, троє в одній кімнаті всі живемо, сама б так спробувала!
І таки не змогла змовчати у відповідь. Розказала їй, що не треба було заводити дітей, якщо знала, що її чоловік не може ні купити житло, ні в оренду зняти — вічно з роботи на роботу бігає. Там платять мало, там не цінують його як фахівця, там в колектив не може вписатися. Зате у квартиру до тещі спокійно вписався і нічого його не турбує.