Історії

У двадцять років я чекалаа сина, але його батько, дізнавшись про дитину, втік.

Якось вийшло так, що мені не щастило з чоловіками. У двадцять років я чекалаа сина, але його батько, дізнавшись про дитину, втік. Відтоді я дуже прискіпливо відносилася до усіх чоловіків, тому вирішила жити для своєї дитини.

Коли мені було тридцять років, я познайомилася на роботі з Віктором. Спочатку ми спілкувалися як друзі, по роботі. Часто залишалися працювати понаднормово, багато спілкувалися. Я для себе відкрила Віктора, як щирого і розумного чоловіка. У нього теж була своя сумна історія. Віктор розлучений, його дружина пішла від нього до його кращого друга.

Читайте також Олена завжди дивилася на те, як діти просять чогось кращого, а вона не може їм цього дати, зі сльозами на очах.

Історія вкрай неприємна, але саме вона нас зблизила. Можливо, на фоні того, що ми обоє були вільні, і розчаровані минулими стосунками, у нас все і закрутилося. Приблизно через пів року ми одружилися, для мене це був по справжньому, щасливий день. Нарешті я повірила в те, що зустріла саме ту людину. Ми чудово розуміли один одного, нам було дуже комфортно разом.

Мені дуже імпонувало і те, що Віктор знайшов спільну мову з моїм сином. Все було добре, але я десь внутрішньо відчувала, що Віктора щось турбує, ми жили разом майже рік, а він досі до кінця мені не відкрився. Проте, я щиро сподівалася, що це пройде.

В ту суботу у мене був вихідний, а Віктора покликали на роботу. Мабуть він забув вийти з соціальної мережі, а мені в цей день потрібен був ноутбук по роботі. Там я і натрапила на одну дуже цікаву переписку. Відразу скажу, я ніколи не дозволяла собі читати його повідомлення, але в цій ситуації цікавість узяла верх. Мою увагу привернуло, що спілкувався він зі своєю колишньою дружиною, хоча мені він завжди говорив, що ні бачити, ні бачити, ні чути про неї нічого не хоче.

З кожним прочитаним словом мені ставало все більше зле – виявляється, Віктор дуже сумує за своєю колишньою дружиною. Схоже, що і вона визнає, що зробила помилку, коли пішла до іншого, тому вона не проти повернутися. Як з’ясувалося, вони не тільки переписувалися, але і кілька разів зустрічалися. Навіть боюся подумати, що у них вже могло бути.

Такого удару я не очікувала. У мене була істерика. Я не розумію, що тепер мені робити, адже я буквально на днях дізналася, що чекаю дитину від Віктора.

Тому коли ввечері чоловік повернувся, я вирішила з ним поговорити. Віктор зізнався, що і досі кохає свою дружину і швидше за все, вони знову зійдуться.

– А що буде зі мною, ти подумав, – запитала я з притиском.

Та Віктор лише опустив голову і сказав:

– Вибач, так вийшло.
Тепер я не знаю, що робити. Одного разу я вже відпустила чоловіка, і мій син виріс без батька. То чи варто знову повторювати ту ж помилку. А з іншої сторони, хіба можна насильно втримати чоловіка, навіть дитиною?