Історії

У мене з чоловіком різниця в віці 18 років, і мене починає хвилювати, що я одружена з пенсіонером.

Одружена я вже 10 років. Коли виходила заміж, мені було 26, а коханому  – 44.

Пристойна різниця в віці мене не бентежила. Я була задоволена своїм вибором: він стрункий, розважливий і надійний. У той час, як однолітки тільки те й робили, що ходили по клубах, він забезпечував мене і нашу дитину. Багато часу проводимо разом, після роботи чоловік завжди поспішає додому, прагне радувати мене і дитину. Я – його перша дружина, дітей до мене теж не було.

Читайте також: У чому потрібно відмовляти партнеру шоб зберегти здорові стосунки.

Дорослий, самодостатній, та без сумнівного минулого. Хіба ще про щось можна мріяти? Ідеальний чоловік!

Але останнім часом я стала відчувати себе неповноцінно.

Родичі, коли дізналися, хто мій обранець – були в шоці. Такої різниці у віці вони не очікували, але від заміжжя не відмовляли.

Зараз же я все частіше дивлюся на себе, чоловіка і сина (чоловік хоче, до речі, ще одну дитину) і замислююся: що ж буде через 10-20 років? Чи зможе чоловік і далі перебувати в бадьорому настрої, чи зуміє займатися вихованням другого малюка?

До того ж навколо всі такі молоді і активні, куди не прийдеш. Сидять в закладах молоді дівчата з молодими хлопцями, а я – з без 5 хвилин пенсіонером.