У нас двоє дітей-школярів, вони займаються з репетиторами, плавають. Їх треба добре одягати і годувати. Але чоловікова рідня цього не розуміє

Так, ми живемо не бідно. У нас свій бізнес: у чоловіка вікна-двері, у мене – клінінгова компанія своя. Але ж ці бізнеси і затратні також, у них постійно треба вкладатися, платити податки і зарплату робітникам.

До того ж, ми третій рік будуємо свій заміський будинок, ось-ось вже переїдемо з тісної квартири.

У нас двоє дітей-школярів, вони займаються з репетиторами, плавають. Їх треба добре одягати і годувати.

Але чоловікова рідня цього не розуміє  чоловікові батьки і старша незаміжня сестра – у нас на голові.

Читайте також Змусити працювати невістку не змогли навіть проблеми на фірмі сина, які почалися кілька місяців тому.

То свекрам ремонт у квартирі потрібен – допоможіть грошима!
То свекру на машину додати.

То сестрі на день народження сертифікат у дорогий магазин фірмового одягу.
При цьому, якщо я приїду в новій шубці, то на мене такі косі погляди!

Підемо вечерти і ресторан, а вони дізнаються – теж ми марнотратники, а я лінива і погана господиня.
А нічого, взагалі-то, що це наші гроші і ми “пашемо” майже без вихідних?.. Скільки говорила з чоловіком на цю тему, він наче погоджується, киває, та все одно продовжує вестися на це все. Я втомилася, ну чесно!

А це вже наші “бідні родичі” перегинають палицю і переходять всі межі.

Свекруха каже: “Мені путівку в Єгипет на Новий рік! Ніколи не була, а ви он щороку літаєте! Ми з батьком теж мріємо, а дорослі діти для того і є, щоб допомагати батькам”.

А старша сестра чоловіка просить у нього в подарунок курс ботокса, не знає вже, як когось заманити.

Послухайте, я сама такого не роблю, хоча маю і можливості, і зморшки теж – мені 36. Але поки що вважає, що це мені не потрібно.
Вона думає, що одразу ж після цього жениха собі знайде? Наївна, не на це мужики дивляться, а глибше. З її характером ботокс її не врятує.

Так от. Була сьогодні знову розмова з чоловіком. Я сказала, що ніяких подарунків такого масштабу, досить шампанського і по баночці ікри. А ми їдемо на Новий рік у Буковель, б вже два роки дома на всі свята.

Максим погодився зі мною, я йому дуже вдячна. Подивлюся, як воно на ділі буде. Максим дуже по переживає, що вони образяться. А я вважаю, що якщо вони “люблять” нас лише за наші гроші – то нехай котяться.