З часу одруження пройшли роки, борщі, пелюшки – куди без них. З нагоди останнього вихідного дня вирішили, ось, пельменів наліпити.
Я м’ясорубку запустив, дружина тісто замісила, сіли робити. Я тісто розкочую, дружина кружечки формує. Обговорюємо тісто, м’ясо, звідки слово “пельмень” пішло. Добре, в принципі, але чогось не вистачає. Згадав про музичку, гірлянду новорічну включив.
Ліпімо, слухаємо, Обговорюємо джаз. Добре, але можна ще краще.
– А ось у мене пляшка арманьяку подарована непочата з Нового Року стоїть, – кажу, – давай продегустуємо.
– Арманьяк? Під пельмені? Так ти збожеволів.
– Не під пельмені, а під джаз. І під процес.
– А, ну тоді розливай.
Налив по 50, джаз грає, пельмені ліпляться, обговорюємо переваги бюджетних арманьяків над небюджетними коньяками. Добре!
Читайте також Кілька порад стосовно того, як повернути колишню красу шевелюрі
– У мене десь сигара валялася, до речі. Під арманьяк те, що треба!
– Милий, ти ж не куриш! І в кухні надимимо.
– Гаразд, вікно відкрию потім, пельмені поставлю, з лавровим листком, із запашним перцем. Воно і переб’є.
-Ну, тоді давай.
Джаз грає, кільця диму піднімаються, пельменів все більше, розмови все цікавіші. Ось тепер взагалі супер, так би і ліпив до ранку, але тісто скінчилося. Ось такі пельмені у нас вийшли під джаз.
А браковані ми зварили із запашним перцем і лавровим листком. І з’їли, правда без арманьяку, тому що арманьяк під пельмені – збочення. А горілка у нас вдома не водиться, не любимо. Ну вони і без цього смачні!
А з приводу буденщини – ось не знаю, засмоктала вона нашу сім’ю вже чи треба ще років 20 почекати. Але якщо і засмоктала, то не заважає. Не лише ж кохання-романтика, треба і пельмені наліпити.
Любіть один одного, ліпіть пельмені і робіть тихе свято з кожного дня свого життя