Аліна був бажаною, довгоочікуваною та єдиною дитиною, тому батьки не шкодували сил та грошей на її виховання. Попри те, що батьки його дуже балували дочку, вона була не по роках розумна та слухняна, чемно поводилась, не вередувала та старанно вчилась. Однак дівчинка не хотіла займатися спортом, вона швидше тренувала свої “мозкові м’язи” — багато читала та вчилася. Однак їй не імпонували професіїї її успішних батьків, після навчання в університеті вона стала працювати журналісткою, спочатку в місцевій газеті, а потім на телебаченні. Ця справа виходила в Аліни досить добре, вона багато працювала, старалась покращити свої навички, аби стати справжнім професіоналом. Невдовзі Аліна почала заробляти досить добре, тому з’їхала від батьків на орендовану квартиру. Лариса та Іван навіть і не знали де тепер живе їхня дочка, вона була небагатослівною, коли справа стосувалася її життя. Однак Аліна часто навідувалась до батьків. Якось батьки дізналися, що Аліна зустрічаєься з хлопцем, але дівчина зовсім не поспішала знайомити свого обранця з батьками. Аж поки вона на радощах не увірвалась до помешкання Лариси та Івана зі словами:
– Мамо, тату, я виходжу заміж!
– Ану зажди! Ми ж навіть з твоїм хлопцем не знайомі, не знаємо що він за людина, чим займається, з якої він сім’ї. Так не можна!
– Можна!
– Може ти чекаєш дитину? — пошепки запитала Лариса у дочки.
– Ні. Принаймні, поки що. Але це вже моя справа.
– Не лише твоя справа. Ми все ж маємо знати!
– Добре! Прийдемо разом з Юрою на вихідних в гості. Будете знайомитися.
Лариса була в передчутті, дуже хвилювалась, адже не знала як зустрічати свого майбутнього зятя, переживала що готувати. Мучила себе здогадками, адже нічого про хлопця не знала.
А він розчарував її прямо з порога своїм невіглаством. Лариса, яка все життя працювала у сфері освіти, ледве не зомліла, коли почула:
— Мама, а куди пальто положить?
— Не “положить”, а “покласти”, по-перше. А по-друге, не “мама”, а Лариса Георгіївна.
— Аліна, скажи їй хай мене не ісправляє, — сказав на вухо Аліні Юрій, але Лариса почула.
— “Виправляє”! — розгнівалась вона, — І про присутню людину не говорять у третій особі!
Усе це продовжилося і за столом. Лариса не могла дочекатися, коли дочка з нареченим підуть. Коли за ними зачинилися двері Лариса з Іваном почали думати, як позбавити свою інтелігентну родину від сільського зятя. Простакуватий хлопець зовсім не підходив їхній Аліні, тому вони вирішили, що раз дочка не чекає дитину, то буде просто відмовити її від шлюбу з Юрієм. Однак Аліна стояла на своєму, вона запевняла батьків, що дуже любить Юрка і відміняти весілля не збирається. “Ви просто його погано знаєте! Як тільки ви з ним добре познайомитеся, то теж полюбите”, — говорила Аліна. Ларисі з Іваном нічого не залишалося, окрім як готуватися до весілля дочки.
В офісі Лариса вже встигла поскаржитися колегам на майбутнього зятя. Усі вони дуже здивувалися, коли пізніше все ж отримали запрошення на весілля:
— Все ж виходить твоя Аліна заміж за селюка?
— Ой, навіть не питай. Він і два слова зв’язати не може, не знаю що дочка в ньому знайшла!
— І ти не змогла її якось переконати?
— Не змогла. Каже, що любить його.
— Я скажу тобі, що ви розбалували її, занадто багато свободи давали. От тепер і маєте.
— Та пізно вже кулаками махати .
Вже через якийсь час влаштували весілля. Саме там Лариса та Іван познайомилися з рідними Юрія. Як виявилося, батька хлопця рано не стало, а матір покинула дитину. Виховувала Юрія його бабуся, яка була дуже чуйною та доброю людиною. Юрій старанно вчився і сам вступив до коледжу, рано почав працювати. Він займається електрикою та освітленням, працює сам на себе. Юрій не боїться роботи, все виконує якісно і ніхто ніколи йому не дорікнув за те, що він неправильно говорить.
Після одруження стосунки між батьками Аліни та Юрієм значно покращилися. Молода пара переїхала в квартиру до батьків Аліни, оскільки хотіли економити і збирали на власне житло. Тоді Лариса і Іван змогли добре познайомитися з Юрком.
Він багато працював, але встигав і робити все вдома, полагодив усі електроприлади у квартирі, допоміг з ремонтом, а також не цурався прибирати і готувати. Змінилася і Аліна, вона стала більше уваги приділяти батькам, також старалась їм в усьому допомагати, хоча раніше весь час посилалась на свою зайнятість. Юрій сам почав будувати будинок, і робив це дуже майстерно, робота в його руках горіла. Вже скоро вони з Аліною почали обирати які шпалери поклеїти в кімнатах та які меблі замовляти.
Невдовзі молода сім’я переїхала у власне житло. Це був добротний просторий дім на два поверхи. У новому будинку Аліна мала первістка — хлопчика, а пізніше — дівчинку. Юрій відкрив свою справу, яка приносила родині стабільний дохід. Аліна з Юрієм віднайшли своє щастя і жили у повній злагоді.
Читайте також Наш пес справжній джентельмен.