Коли ми тільки одружилися, то жили на орендованій квартирі. Всі гроші йшли на оплату оренди та комунальні послуги. Ми розуміли, що з такими темпами на власне житло нам не назбирати.
Тому чоловік поїхав на заробітки. Ми планували, що коли він все довідається і облаштується на новому місці, то я до нього приєднаюся. Будемо працювати і разом на нову квартиру заробимо швидше.
Але наші плани порушилися, бо на той момент я вже чекала дитину, тому на заробітки чоловік поїхав сам. І до моменту появи дитини на світ все, на що ми накопичили – це маленька квартирка недалеко від будинку свекрухи.
П’ять років тому ми стали сусідами з мамою чоловіка. Спочатку я не звернула уваги на те, що свекруха практично цілими днями перебуває у нас в квартирі, адже після появи синочка мені дійсно потрібна була допомога.
Але час минав, син підріс, пішов в дитячий садочок, я вийшла на роботу, а свекруха продовжувала проводити в нашій квартирі більшу частину дня. Я намагалася їй пояснити, що у нас з чоловіком окрема сім’я, у кожного свій будинок і їй не варто бувати у нас так часто.
Але все ускладнює той факт, що і я, і чоловік працюємо допізна і не встигаємо забирати нашого сина з садочка, тому це робить свекруха. І ось тільки з цієї причини я до сих пір не забрала у неї ключ від нашої квартири! Забирати онука до себе вона не хоче, тому що у неї вдома колекція кришталевих ваз, які внук може розбити. І ось вона знаходиться у нас вдома кожен день.
Найбільше мене дратує, коли свекруха у вихідний день заявляється до нас додому, відкриваючи двері своїм ключем! Ніколи не подзвонить і не попередить про свій прихід, просто приходить, як до себе додому.
Я не відчуваю, що ми живемо окремо від свекрухи. Але хіба для цього ми купували квартиру? Щоб практично жити під одним дахом? Я втомилася пояснювати чоловікові, що мене не влаштовує таке співжиття зі свекрухою.
Уявіть: ранок, ви лежите з чоловіком в ліжку і тут заходить його мама. І це при тому, що ви не знали про її прихід і були налаштовані на час удвох. Або чоловік пішов з сином на прогулянку, щоб я могла побути сама і зайнятися важливим проектом. І тут заходить ця жінка і починає бродити по квартирі!
Логічні доводи, пояснення і навіть різкі слова не діють. Я більше не можу так! Коли я бачу її, то моментально стаю агресивною. Невже так важко зрозуміти, що молоді люди хочуть самоти або, що коли вона йде в гості, то варто про це хоча б попереджати! Та їй це не доходить…