Я працюю в одній досить великій компанії дуже давно. Знаю кожну свою колегу в обличчя, і взагалі ми всі разом дуже гарно дружимо та часто проводимо час разом. І є у мене одна колега, звуть її Тетяна, вона дуже скромна, тиха і мовчазна людина.
Вона постійно сидить у своєму кабінеті та дуже рідко виходить до нас, щоб поговорити. Коли ми з моїми колегами частенько ходимо на обід в якийсь ресторан чи кафе, які знаходяться поряд з нашим офісом, то вона обирає краще посидіти у себе в кабінеті та випити розчинної кави з якимось круасаном. Вона не веде активний спосіб життя, не харчується правильно та дуже закрита у собі людина. На мою думку, саме через це вона у свої майже 40 років одна і немає сім’ї.
Читайте також Cмачний рецепт салату з капусти
Хоча вона і працює разом з нами майже з початку започаткування даної компанії, а це приблизно років 10, Все одно не може знайти спільну мову з колегами та зі своїм начальником. Але одного дня Василю Петровичу, нашому начальнику, необхідно було зайти до неї в кабінет по якихось справах. І він потрапив до неї якраз в той момент, як вона сиділа і пила свою розчинну каву з печивом.
Василь Петрович не звернув на це увагу, просто почав говорити про свої справи, за якими він й прийшов. Аж тут, дивно не тільки для самої Тетяни, а й для Василя Петровича вона запропонувала йому також випити кави разом з нею. А начальник погодився. Хоча він чоловік статний, заможний та може собі дозволити випити каву у гарному ресторані, але чомусь вирішив згодитися на таку пропозицію. І ось з того часу він частенько почав до неї заходити на каву та проводити з Тетяною і всю годину своєї обідньої перерви.
І як виявилося пізніше, Василь Петрович Тетяні розповідав все, що йому наболіло і не тільки. Він їй розповів про всю свою молодість, про армію, про його хобі, про те, як він проводив вільний час у молодому віці. Василь Петрович перед Тетяною просто розкрив все своє серце і душу. Також розповів про горе, яке трапилося в його житті, як він утратив рідну дружину та своїх дітей, як він дуже довго пробув серед відкритого океану, ловлячи рибу, як він втратив своє перше кохання. У дуже яскравих фарбах Василь Петрович розповідав про своє життя.
Адже прожив він не мало, чоловікові вже за 50 років.
А Тетяна просто його сиділа мовчки та слухала годинами, інколи сміялась з веселих історій, а інколи й плакала, якщо мова ішла про сумні новини. І з того часу ми навіть не помітили, як Тетяна та Василь Петрович стали приїжджати разом на роботу і разом виходити з офісу. Потім вони розповіли нам, що вирішили жити разом.
Невдовзі одружилися і наразі Тетяна чекає спільну дитину. Тетяна насправді залишилася і далі такою мовчазною людиною, але її позитивна сторона в тому, що вона, як справжня жінка, може вислухати та підтримати у будь-яку хвилину. А моєму начальнику, Василю Петровичу, насправді не вистачало, щоб його хтось вислухав, підтримав та дав поради. Адже все його життя боялися як начальника та слухали тільки його накази, а про підтримку, яку він потребував ніхто й не хотів чути.
А зараз ця закохана пара просто світиться від щастя. Вони знайшли один одного і безмежно кохають. Кожного вечора вони сідають за стіл і розмовляють годинами. І нікому ці розмови не набридають, а навпаки тільки додають яскравості й тепла у Їхнє життя.