Відколи моя донька зійшлася з Тарасом і привела його в нашу родину, я не маю спокою. Я ніколи б не подумала, що моя Наталя буде так жити … Вона ж зіркою була! Розумниця, красуня, в школі і університеті добре вчилася, потім кар’єру робила, спортом займалася. Житло собі купила сама, заробила, а це багато про що говорить. А потім зустріла цього свого Тараса, і її прямо як зачарували …
У Тараса наразі нічого свого немає. Працює охоронцем, отримує якісь смішні гроші, Наталі ні копійки не дає. Вона з однорічною дитиною умудряється ще й підробляти ночами! А він на ній навіть досі не одружився, так і живуть … В її квартирі, між іншим. Треба ж було знайти такий скарб, та ще й примудритися від нього мати дитину!
На вихідних я запросила їх до себе на дачу. Приїхали вони, припаркувалися, я дивлюся у вікно. Наталя сама коляску дістає, дитину тягне, рюкзак витягує, а Тарас йде з пустими руками, ключами грається … Далі бачу – Наталя носиться, щось готує, за дитиною доглядає, а Тарас сидить на дивані в телефоні. А потім ще й на рівному місці істерику влаштував, ми всі, взагалі, в шоці були …
Дочка, тримаючи дитину на руках, передавала мені соус і ненавмисно перекинула його Тарасові на штани. Він її і коровою, і вівцею, і як тільки не називав. Через якісь штани. А вона мовчить, ніколи й слова не скаже. Він її коровою називає, а вона ще й перед ним вибачаться. Їй страшенно соромно за себе, що вона така незграбна, почервоніла вся, ледь не розплакалася.
Мені дуже важко було мовчки спостерігати за цим всім. Але що я можу зробити? Свою думку доньці з приводу її обранця я вже давно сказала. А зараз просто усунулася від цього всього. Нехай живе, як вважає за потрібне, своєї голови ж не приставиш. Спілкуватися з цим її Тарасом, я, звичайно, не горю бажанням. Намагаюся з дочкою зідзвонюватися і зустрічаємося з нею і з дитиною в основному на нейтральній території. З Тарасом бачимося тільки при необхідності, коли ось так, ніс до носа зіткнемося в гостях …
Я завжди вважала, що лізти в сімейні конфлікти не можна ніколи! Дорослі люди – розберуться. Наталя ні у кого допомоги не просить, навіщо лізти? І взагалі, не дарма кажуть – милі сваряться, тільки тішаться. Вони помиряться через годину, а на мене образу затаять, причому обоє.
Але я відчуваю, що моєму терпінню приходить кінець. Тарас просто знущається з моєї доньки – живучи на її території, дозволяє не приходити ночувати додому. Коли вона йому телефонує – слухавки не бере. Я розумію, що в силу свого характеру, Наталя сама не дасть собі раду. У мене є велике бажання приїхати до них додому і викинути цього дармоїда з квартири і з життя моєї доньки.
Та Наталя просить не вмішуватися в їхнє життя. Що мені робити, я не знаю. Не про такого зятя я мріяла і не такої долі просила для своєї єдиної доньки.