Життя йшло,а життя в Вікторії все не ладилось.Вона завжди вирішувала якісь проблеми не замічаючи як в цій метушні підростає її донька.
Але образа на маму у неї залишилася, а у Віки з’явилася вина перед дочкою за те, що свого часу вона не дала їй любові. Віка стала посилено компенсувати те, що недодала дочці в дитинстві. Її любов і турбота були як би вибаченням за те, що довелося перенести її дитині колись. А дочка ставала все більш вимогливою, і ставилася до матері все жoрсткiше. Вона і сама cтрaждала, адже її власнe життя складалося не дуже добре. Цей вузол з роками затягувався дедалі тугіше.
Дочка ніяк не могла налагодити особисте життя, стала хвoріти. По суті, вона повністю повторила історію мами.
Вона не могла думати ні про що інше, крім дочки і її проблем. Її власне життя йшло якось автоматично, майже без її участі. Нескінченно вона думала про те, як виправити те, що було колись, як допомогти доньці налагодити її життя. Провина роз’їдала її зсередини , та не давала жити.
Читайте також:Завдяки сину у мене з’явився сенс у житті, і я нарешті зважилася на розлучення.
Я розуміла, що власне життя Віки проходить, а вона нещаслива. З боку було чітко видно, що вона просто не знає, не вміє будувати своє власне життя за законами любові і щастя, а не провини і саморуйнування. Вона шкодувала, що вчасно, коли донька була маленька, не дала їй ту любов і ласку, яка так потрібна дитині. Що ні насолодилася косичками, бантиками і сукнями. Що тому зараз у дорослої доньки проблеми.
Що немає шляху все виправити. Чесно вам скажу, я не бачила ще такої міри провини за минулі помилки, як у цієї жінки. Так, буває, батьки звинувачують себе в чомусь, але тут ситуація була просто критичною. Віка нескінченно повторювала – пізно, все пізно! Так і виходить – якщо жінка будує правильно своє життя, вона дає підтримку дітям, але не втручається, не контролює і не спотворює їхнє життя, дозволяючи їй розвиватися за своїми законами. Тільки якщо ти живеш сам, ти даси жити іншим.