Перейти до вмісту

Він налаштував сина проти мене, як тільки я подала на розділ майна. По суду я виграла половину свого ж будинку.

Вже майже два роки я живу в Італії, переїхала туди після того, як дізналася про зраду. В Італії живе і працює моя мама, вже більше 15 років вона там на заробітках. От я і втекла до неї, бо не сила було витримати все, що на мене звалилося. Зараз мені 43 роки, я майже 20 років пропрацювала медсестрою в лікарні, тому з такими навиками швидко знайшла роботу в Італії.

Зараз я доглядаю літнього 90-річного італійця. Не знаю чому, але цього року я вирішила приїхати на Різдво додому. До мене в гості прийшли мої родичі, усі почали мені говорити, що я молодець, що гідно справилася з викликом, що в мене все ще буде добре. А мені так прикро, адже всі вони прийшли сім’ями, а я тепер самотня.

Ми з чоловіком одружилися, коли нам було по 20 років. Разом пережили важкі 90-ті, піднімалися з убогості. Напевно, все як у всіх. Але є один нюанс не як у всіх. Мені від бабусі дістався будинок, який я не могла оформити на себе і оформила на чоловіка. Я виросла в цьому будинку і стала там жити після заміжжя. Прожили ми 20 років, є син дорослий і тут чоловік загуляв. Я випадково прочитала його повідомлення. У нього зв’язок з іншою жінкою на той момент вже тривав три роки.

Читайте також Мені набридло бути закривати на все очі і робити вигляд, що це нормально. Я хочу, щоб чоловік дбав про нашу сім’ю, а не про свою сестру, яка тільки й знає, що тягне з нього гроші.

Він налаштував сина проти мене, як тільки я подала на розділ майна. По суду я виграла половину свого ж будинку. Я не знаю, як я все витримала! У підсумку, я розлучилася з чоловіком два роки тому. Мама, щоб мене трохи підтримати, запропонувала приїхати до неї в Італію. Він створив всі умови, щоб я поїхала до своєї матері.

Спочатку я думала, що побуду там кілька тижнів, відпочину, а потім знову повернуся до звичного життя. Але в Римі мені випадково підвернулася робота, часу для роздумів не було і я вирішила залишитися. Про свій крок я зовсім не шкодую, адже я і забулася, і грошей трохи заробила.

Як виявилося, я не знала, з ким жила ці 20 років. Я поміняла все у своєму житті, аж до країни проживання, але десь в глибині душі я сподіваюся, що в ньому залишилося щось людське. Минуло 2 роки після розлучення. Він зійшовся з тою іншою жінкою. Моя двоюрідна сестра казала, що бачила їх перед Новим роком разом, і він виглядав щасливим.

Чому мені так нестерпно, чому мене ця ситуація ніяк не відпустить, який урок я повинна отримати з цього? Після свят, в кінці січня я повертаюся в Італію. Буду працювати і заробляти гроші. Але я зовсім не так уявляла собі своє життя.