Він взяв слухавку швидко, вислухавши мене, відповів, що ніхто образи вже давно ні на кого не тримає і скоро приїдуть.

З Володимиром Петровичем ми знайомі дуже давно. Живемо по сусідству. Наші будинки поруч, тому я завжди бачу, коли дідусь виходить на свіже повітря. По професії він учитель історії, але на пенсії. В просторому будинку Володимир Петрович живе один. Є два сини, але вони давно одружені, і живуть в місті. Я помітила, що діти до батька не приїжджали давно. На запитання, чому не їздять, тільки відмахується.

Володимир Петрович дуже гарний історик. Нам з чоловіком і дітьми подобаються розповіді про історію нашого краю, і взагалі країни. Тому частенько увечері запрошуємо дідуся посидіти з нами, попити чаю, і слухаємо його розповіді. Така традиція нам усім подобалась, і Володимир Петрович не почувається одиноким.

Читайте також Погана дружина – щаслива жінка

Сьогодні я не бачила сусіда з самого ранку, тому, справившись з господарством пішла до нього дізнатись як у нього справи. Він лежав серед кімнати долі, говорити не міг, дивився. Я спочатку викликала швидку допомогу, потім присіла біля нього, і тримала за руку, поки не приїхала допомога. Володимира Петровича забрали в лікарню.

Лікар сказав мені, що я вчасно викликала швидку, тому з дідусем все буде гаразд. Пізніше, коли я прийшла провідати сусіда в лікарні, він уже розмовляв, але ходити не дозволяли. Я знову почала розмову за синів, адже наразі за Володимиром Петровичем потрібен догляд. Тому потрібно їм зателефонувати.

Дідусь зі сльозами на очах повідав їхню історію. Коли в нього дружини не стало, сини підтримували його. А пізніше обидва взяли кредити на покупку квартири. І якось в обох разом на роботі пішли затримки з заробітною платою. Одного разу вони приїхали до нього, і попросили допомогти тимчасово при виплаті кредитів, потім все вернуть. У Володимира Петровича в той час були заощадження, але він відмовив дітям. Після того сини перестали їздити. Дідусь через знайомих дізнався, що в них у фінансовому плані все наладилось, а з ним не помирились. І телефонувати сусід не хоче, боїться, що відмовлять.

Непомітно для його я пошукала в телефоні номер одного із синів, і коли вийшла з лікарні, зателефонувала. Він взяв слухавку швидко, вислухавши мене, відповів, що ніхто образи вже давно ні на кого не тримає і скоро приїдуть. Я рада за сусіда, що в нього все налагодиться в стосунках з дітьми, а йому наука. Дітей підтримувати потрібно завжди якщо є можливість.