Перейти до вмісту

Вона прийшла до нас за допомогою, та ні я, ні брат, не пустили її на поріг. Ми навіть не познайомили її з онуками.

Мамі завжди було не до нас з братом: вона хотіла жити і радіти життю. Тому спочатку ми ходили в садок-інтернат, потім жили в школі-інтернаті.

Іноді, на літніх канікулах, ми приїжджали додому. І кожен раз там були різні чоловіки, яких мама нам представляла, як чергового чоловіка.

Закінчивши школу і вступивши в училище, ми жили вдома з матір’ю і її, я навіть не знаю яким за рахунком, чоловіком. Перший час нас годували – решта все було нашою справою.

– Можете вагони розвантажувати, сторожами ночами підробляти, nляшки здавати. Джерел доходу – сила-силенна, головне не лінуватися. – повчально говорила жінка, яка нас наpoдила.

Вісімнадцять нам виповнювалося з проміжком в рік. Тому в день 18-річчя мого брата, з нас були взяті дарчі на приватизовані на наші імена частки в квартирі, і ми були відправлені у вільне плавання:

– Я вас наpoдила, скажіть спасибі. Усе. Живіть своїм життям.

Брат влаштувався в автосервіс учнем автомаляра з зарплатою в 1000 гривень в тиждень, а я пішла торгувати квасом на розлив, за 300 гривень в день з щоденною оплатою. Перші два дні я працювала за оформлення санітарної книжки.

Ні, мама нас не вигнала. Вона здала нам кімнату в своїй чотирикімнатній квартирі за символічну тисячу гривень на місяць плюс оплата комунальних послуг. Взагалі, вона пропонувала здати кожному по кімнаті, але ми вирішили економити і жити разом. Йдучи додому з роботи, ми купували пачку пельменів – на протязі декількох місяців це була наша традиційна вечеря, днем ​​- перехоплена булочка.

Брат вирішив працювати і ретельно вчитися, щоб з учнів стати хоча-б помічником автомаляра на відсотку від прибутку.

Це було незвичайне літо:

Ми осягали ази дорослого життя, вчилися розпоряджатися грошима, я тоді вперше закохалася. Восени, з настанням похолодання, бочка з квасом поїхала на склад, я залишилася без роботи. Брат став отримувати відсоток і повністю мене забезпечував, поки я доучувалася.

У 20 років я вискочила заміж і переїхала до чоловіка, намагаючись забути мамину квартиру як страшний сон. Сім’я чоловіка дуже добре мене прийняла. У приватний будинок чоловіка я переїхала не одна – з братом. Але брат затримався у нас всього на рік – знайшов собі дівчину і вони зняли квартиру.

Зараз нам близько 30, ми до сих пір дружимо з братом. Ми прекрасно пам’ятаємо, що у нас завжди були тільки ми. Нам пощастило: відносини з дружиною брата у мене відмінні. Ми часто проводимо час разом, а наші діти називають один одного не інакше, як «братик».

Півтора роки тому в нашому житті з’явилася – мати. Черговий чоловік викpав у мами золото і перевів у готівку кредитні карти.  З роботи її скоротили через те, що вона з’явилася на зміну нeтвеpезою. А чергові по чаpці виявилися чорними ріелторами.

Вона прийшла до нас за допомогою, та ні я, ні брат, не пустили її на поріг. Ми навіть не познайомили її з онуками.

Читайте також:Моя свекруха подарувала мені жорстокий урок який я ніколи не забду

А недавно нас викликали до слідчого комітету. Бомжі отpуїлиcя cурoгатом. І одним з бомжів була наша мати.

Ми оплатили пoхоpон, покликали її колишніх колег, її родичів, яких ми побачили 3 раз в житті. На нас вилили відро бруду: що це – наша вина, що ми були зобов’язані і повинні забрати її до себе. Повинні? Жінці, з якою в свідомому віці ми прожили всього кілька років, та й то сплачуючи їй за кімнату, у нас же і відібрану?

Напевно, мені повинно бути соpомно, але я не відчуваю нічого. У мене, за великим рахунком, ніколи не було матері: в глибокому дитинстві на розбиті коліна мені дули нянечки в садку, в якому я плакала ночами і вірила, що мама мене забере. Що забравши на чергові вихідні, вона не поверне мене назад. Про жіночу фізіологію мені розповіла вчитель музики в школі-інтернаті, вона взяла з мене своєрідне шефство. І коли я чую слово «мама», я з теплотою згадую саме цих жінок.

Любіть своїх дітей, і діти дадуть відповідь вам взаємністю.