Я заплющую очі і слухаю стукіт потяга, як він тормозить і пришвиджується так само як моє серце. Нарешті омріяна відпустка…Але тішить не сам факт відпустки, а те, що проведу її саме так, як довго мріяла. У будь-якому випадку я б рахувала дні і викреслювала їх у календарі, а потім шкодувала б, що проводжу своє літо якщо не в офісі, то в бетонному полоні.
Тебе навіть не засмучує верхня бокова полиця … Байдуже, чим ти прямуєш до своєї мрії, головне, що вона близько. Відчуваю дотик до волосся. Ти тягнешся до мене і запитуєш, чому не сплю. Ти теж на верхній боковій поруч – ми купили останні квитки і це було наше велике везіння, так як ці квитки дуже швидко розходяться.
А потім ми ще довго розмовляли пошепки, розказували дивні історії, які з нами траплялись в транспорті і хрустіли печивом і дуже тихо сміялись, але насправді це було голосно, стримувати себе було дуже важко, коли ти на емоціях і веселий, хочеться, щоб почув весь світ. І тут він мене запитує:
– А ти знаєш, що вода займає понад 70 відсотків земної кулі? А ми ходимо дорогами свого міста і думаємо, що твердо тримаємося.
– Дякую, що подарував мені море.
– Ще не подарував, усе попереду.
Читайте також:Я справжній чоловік, захисник. Пам#ятай.
Просто ти не знаєш, що я вже два місяці ним марю, воно мені сниться кожного дня. Склала список потрібних речей, придбала купальник, новий чемодан, креми для загору і від почервоніння, все, що потрібно для краси й комфорту, перечитала Хемінгуея і була готова задовго до твоїх слів: «Замовляй білети до Одеси і дізнайся, як від міста добратися до Кароліно-Бугазу».
Чому саме Кароліно-Бугаз? Знайшли це місце на одному із форумів, де застерігали, що там мало розваг і дискотек, небагато крамниць, і одразу зрозуміли: це те, що нам потрібно.
В електричці я заснула, схилившись на його плече.
– Мамо, дивись – море! – вигукнуло на весь вагон хлопча і заплескало в долоньки. – Мамо, виходьмо вже, там море.
Насправді я раділа не менше, ніж той хлопчик, і не могла намилуватися далеким пейзажем, яке ж воно було велике і красиве, просто очей не відвернути.
Море… Кажуть, що воно лікує рани і позбавляє самотності, та спочатку відкриває тебе зсередини, роздирає твої шрами, дає вихід із важки ситуацій і наповнює собою. Стає нестерпно боляче, та лиш на мить, потім воно таки лікує і загоює, не залишаючи слідів.
– Спочатку не заходь далеко, намочи ноги і постій хвилинку, нехай море прийме тебе, незнайомку. Сьогодні вітряно, можна застудитися.
– Та я б полізла у воду навіть узимку і не застудилася. Чесно… Хіба можна себе стримати від такого задоволення? Я жила б тут вічно і ніколи б не набридало. Уявляєш, як чудово жити біля моря в маленькому затишному будиночку і пити вдвох зелений чай, зустрічати схід сонця і проводжати його, розгядати, як воно тоне у цьому голубому, як небо морі, і ніби поринає в ньому. А восени, закутавшись у плед, спостерігати, як поодинокі туристи босоніж ідуть пляжем, утікаючи від холодних хвиль.
– Мрійниця…
А далі – як за сценарієм: сонце, море, пахлава і холодні коктейлі, смажена картопля у маленькому кафе і хмільна екскурсія до Шабо, одеські дворики і колоритні продавці на Привозі, нічні купання і розмови під зорями.
– Дякую тобі за море.
– Дякую, за море, що живе в тобі, воно бездонне.
Бачити море вперше – це наче відкрити себе заново. Ось воно, вічне і мудре, скільки бачило таких, як ти, скільки переслухало історій і ввібрало емоцій. Море закохує в себе і вчить бути вільним, адже його ніхто не може підкорити, воно залишиться таким і через тисячі років, любитиме і ненавидітиме, лікуватиме і вбиватиме водночас…
Вони поринули у цей затишний вечір і не могли відірватись одне від одного, і між ними було море…. таке безкрайнє, чисте і красиве.
Ніколи не здавайте, йдіть до своєї мрії незважаючи на перешкоди. Якщо ти можеш цього легко добитись, то це не мрія. Мрія – це те, що дуже далеко до реалізації, але якщо старатись і кожного дня докладати максимум зусиль, то цього можна досягнути, ось що таке мрія. Мріяти не складно, складно добиватись того. Доказувати самому собі, що ти сильний і зможеш все, що забажаєш.