Моєму чоловікові 35 років, але ним досі керує мама. Вона завжди втручається у наші справи.
Свекруха постійно втручається і в виховання нашої дитини, якій всього кілька місяців.
Я її просила відпустити чоловіка в сім’ю і не втручатися до нас, щоб вона не вимагала дзвонити по 10 разів на день. Вона відповіла, що це нормально, а я просто погано вихована.
Другий її син теж хороший, і дівчина така ж. Коли я з чоловіком ще зустрічалися, вони йому сказали, що я його використовую, хоча жодної квіточки мені не подаровано, навіть польової, ні в кафе нікуди не ходили! Дорікати просто-напросто нема чим. А сам брат цій дівчині телефон купив, здоровенну іграшку, каблучку, тещі майбутній половину додав на ноутбук. І це ним ніхто не користується? Прикро дуже.
Моїй сім”ї, в прямому значенні цього слова, не дають спокою. Чоловіка звинувачують, що він поганий син. Не можу ніяк зрозуміти, чому він не пояснює, що ми окрема сім’я, що до нас просто так без попередження не можна в будинок ввалюватися.
Доходить до того, що чоловіка доводять до відчаю, і він пропонує розлучитися, аби я з донькою жила в спокої, щоб до нас не лізли.
У мене вже немає сил, жити з вічними докорами з боку його батьків. Я чоловіка повністю влаштовую і він неодноразово це говорить, ще не розуміє чому його батьки настільки проти мене, тільки припускає, що через те, що його мама звикла командувати і слухати лестощі, а я кажу правду, коли вона доречна. Непорозуміння сама не провокую, але якщо проти моєї сім’ї щось говорять, захищаю.
Всі непорозуміння у нас тільки через його батьків. Ми живемо окремо, але таке відчуття, що разом. Контроль над усім. Що робити, як мені допомогти чоловікові достукатися до його батьків, щоб вони своїм життям жили? Він починає з ними розмовляти, а вони слухавку кидають. А потім зателефонують і начебто нічого і не було.