Я познайомилася з Максимом приблизно один рік тому. Я якраз почала проходити практику на одній фірмі, де він і працював. Хлопець здався мені щирим та добрим, ці риси характеру мене одразу підкорили. Я закохалася в нього, але на багато речей тоді вирішила закрити очі, а не потрібно було.
На другому побаченні Максим одразу поцікавився, чи є у мене власне житло, ким працюють мої батьки, на що живуть. Я тоді не сприйняла його питання серйозно, думала, хоче просто знати про мене більше і все. Наступні пів року Максим робив мені різноманітні сюрпризи, дарував квіти. А одного разу в затишному ресторанчику зробив мені пропозицію. Звичайно, що я погодилася. Але батьки мої сказали, щоб я не планувала весілля швидше ніж через пів року. Вони переконані, що потрібно краще пізнати людину, з якою плануєш прожити все життя.
Літом ми поїхали на море, правда за путівки заплатив мій батько, Максим зсилався на тимчасові труднощі. І ось нещодавно ми одружилися. Перед весіллям батьки придбали мені квартиру та подарували машину, щоб я почала сімейне життя з комфортом. Так, мої батьки досить заможні люди, могли дозволити зробити мені такі подарунки. Тим більше як їх єдина дочка, і все, що у них зараз є, мені перейде у спадок. Ми почали жити як подружня пара і одного разу за вечерею чоловік мені сказав, що йому не дуже подобається той факт, що квартира та машина знаходяться виключно у моїй власності.
— Відпиши на мене хоча б машину, а то раптом ми з тобою розлучимося, а я залишуся ні з чим. Вони ж були куплені до весілля! — заявив мені чоловік.
Я була шокована, оскільки минуло всього лише декілька тижнів після нашого весілля, а мій чоловік чомусь вирішив вже нагло розпоряджатися майном, яке подарували мені батьки. Мені дуже стало не приємно, через те що мій чоловік виявився таким меркантильним та корисливим. Цілий місяць Максим невпинно нагадував про те, що мені для нього шкода зробити таку дрібницю. Я не могла зрозуміти, чому він так різко змінився. Коли ми зустрічалися, то у нас була любов, а тепер між нами стоїть майно. Тоді я вирішила зробити по-своєму. Переписала всі подаровані мені речі на батьків і сказала Максиму:
— Все, тепер у мене теж немає нічого. Може ти вже нарешті перестанеш мучити мене з цим питанням?
Максим грюкнув дверима і пішов. Вернувся вночі, а під ранок зібрав всі свої речі і залишив мою квартиру. Я поки не можу зрозуміти, що це взагалі було. Мені не віриться, що людина була настільки егоїстична та переслідувала лише свою матеріальну вигоду. Почуття у мене ще досі не пройшли, вже й не знаю, що мені робити. Я так хотіла мати щасливу сім’ю, планувала згодом народити дітей. І що тепер? Батьки заборонили мені з ним спілкуватися, сказали, що така людина нічого хорошого в моє життя не принесе.