— Тату, нам сьогодні з української мови дали завдання додому. Мені потрібно написати короткий твір про роботу одного з батьків. Я вирішила написати про тебе, оскільки ти працюєш вчителем. А що написати про маму? Вона ж просто цілий день ходить по тролейбусі, квитки продає. Хіба можна говорити про те, що це робота?
Більше Оксана нічого не чула. Вона просто відійшла від дверей і пішла до своєї кімнати. Жінка ніяк не могла оговтатися від почутого. Вона завжди старалася лише для них, для своєї сім’ї. Вона завжди прокидається раніше всіх, готує сніданок для донечки та чоловіка. Ввечері приходить та прибирає, миє посуду, пере одяг. І так щодня крутиться, мов білка у колесі. Оксана старається для них, найдорожчих. А тут сьогодні донька говорить татові про те, що її мама взагалі нічого не робить.
Жінка лягла спати, не вечерявши. Вона ніяк не могла забути слова донечки. Звичайно, вона не винила Софійку в тому, що вона так думає. Вона картала в першу чергу себе. Оксана мала диплом про вищу педагогічну освіту, а працює кондуктором у тролейбусі. Можливо, вона не правильно вчинила тоді, коли уступила своєму чоловікові вакантну посаду вчителя. А потім розпочався декрет, ось так вона і опинилася у списках безробітних. Поки тривали пошуки роботи за спеціальністю, влаштувалася кондуктором. Думала, що скоро піде нарешті навчати учнів, але минуло вже три роки, а нічого не змінилося.
Зранку Оксана дуже здивувалася, коли побачила біля ліжка сонну донечку та чоловіка. Оксана вдала, що не чула вчорашньої розмови і запиталася:
— Ви чому обоє так рано встали? Ще ж рано до школи збиратися!
— Софійка сьогодні в школу не піде — випередив донечку тато. — Вона піде з тобою разом на роботу, щоб потім написати про твою професію твір.
Оксана була щиро здивована таким вчинком свого чоловіка. Вона розуміла, що вчора батько ще довго розмовляв з донечкою та все їй пояснював.
Цілий день Софійка не відходила від мами і уважно стежила за кожним її кроком. Додому обоє прийшли втомленими. Софійка одразу сіла писати твір з української мови.
Твір, а особливо його кінцівку, вчителька визнала найкращим серед усіх інших. І вирішила зачитати короткий уривок:
«У моєї мами дуже важка робота. Поки ми з батьком ще спимо, вона вже береться за приготування нам смачного сніданку, а потім одразу поспішає на роботу.
Раніше я завжди думала, що мамина робота дуже проста, поки один день не провела з нею на цій роботі. Ніяк не можу зрозуміти: звідки у неї береться стільки сил? Мабуть, все через те, що моя мама безкорислива і робить все заради нас!
Я дуже люблю свою маму. Бути хорошою мамою — найважча професія!