Так склалося, що мій чоловік ріс лише серед жінок. Його батько пішов від матері ще коли він був зовсім маленьким хлопчиком, тому він його майже не пам’ятає. Мати все життя тягнула свою сім’ю одна – працювала на двох роботах, а з дітьми сиділа їхня бабуся. Швидше за все, через те, що вдома не було батька, у мого чоловіка розвинулося таке почуття відповідальності перед своєю сім’єю. Його сестра вже давно стала дорослою, самостійною дівчиною, але він все одно продовжує собі в збиток їй допомагати, і це відбувається, як належне, наче так має бути.
Сестра мого чоловіка живе краще нас: вона дуже добре одягається, регулярно робить собі в дорогих салонах зачіски і манікюр, збирає гроші собі на машину. У неї є багаті шанувальники, які задаровують її подарунками, і водять у всякі модні дорогі та хороші заклади. Проте, мій чоловік все ще вважає її маленькою, недолугою і несамостійною дівчинкою. Йому здається, що без його допомоги вона пропаде, адже ні у матері, ні у їх старенькій бабусі, немає можливості допомагати їй фінансово.
Читайте також: Я була ошелешена почутим. Я все життя вважала, що моя свекруха мене дуже не любить.
Я б ще могла зрозуміти, якби він давав гроші тим, хто дійсно може в них потребу – свекрусі моїй, або бабусі. Але ці жінки, на відміну від сестри, яка живе на широку ногу, допомоги не просять, а навпаки – завжди намагаються приїжджати до нас в гості з гостинцями і подарунками для нас, щиро бажають завжди допомогти. А його сестра, хоч і живе краще за нас, постійно прибідняється і просить допомоги. Спочатку я намагалася не звертати на це увагу, але коли я зрозуміла, що це може тривати вічно, я подумала, що мовчати вже не буду.
Сестра чоловіка ніде офіційно не працює, займається плетінням кіс на дому і продажем саморобних прикрас. А я, дружина її брата, працюю в державній поліклініці, де вечорами я падаю з ніг від втоми. У чоловіка зарплата набагато більше моєї, хоча я точно навіть не знаю яка, але внесок в сімейний бюджет у нас виходить приблизно однаковий. Проте, основна частина домашніх справ на мені – мій чоловік приходить з роботи набагато пізніше, і іноді підробляє на вихідних. Тому найчастіше чоловік занадто втомлений для того, щоб займатися побутовими питаннями. Де справедливість в житті?
Я не знаю, як донести до свого чоловіка, що у нього вже є власна сім’я, і що гроші він повинен приносити в будинок, а не забезпечувати свою родичку, хоча й близьку, але вона має сама собі заробляти, а не розраховувати на нас. Він мене заспокоює тим, що незабаром вона вийде заміж, і забезпеченням сестри буде займатися її чоловік. Але я бачу, що вона не поспішає створювати свою сім’ю.