Історії

Я не знаю, як мені навчитися приймати людей такими, якими вони є? Як не звертати уваги на його поведінку?

 

Наша сім’я зараз в напруженій фінансовій ситуації. Тому і я, і чоловік працюємо дуже багато. Практично без вихідних. Отримуємо копійки і намагаємося в них вмістити наші витрати. Але це я не скаржуся. Дай Бог здоров’я і трохи удачі – і все налагодиться. Проблема в тому, що я не можу приймати людей такими, якими вони є. Це в цілому. А, зокрема, розмова про мого свекра.

В основному він не працює. Йому 50 років. Живе за рахунок своєї дружини. Іноді у мого чоловіка, гроші просить і мене це дуже дратує. Просто кипить все всередині. Я не можу терпіти людей ледарів. Я не терплю хитрі психологічні маніпуляції, які очевидні з його боку.

Особисто я йому нічого ніколи не говорила, тому що толку від цього і так не буде. Тільки посваримося і все. Як мені боротися з почуттям, що мені огидна людина, яка у свої роки просить у матері гроші, щоб піти сигарети собі купити.

Читайте також: Зате дача тепер – місце, куди я їжджу з задоволенням. Просто відпочити. Поступово це почало доходити і до батьків. Тепер у нас на нашій дачі – райський куточок: квіти, альтанка, шашлики.

Навіть люди, які заробляють самі, стільки не витрачають, скільки він. А якщо йому хто щось поперек скаже – так він бундючиться, стає злий, ображений, незадоволений. Я не знаю, як мені навчитися приймати людей такими, якими вони є? Як не звертати уваги на його поведінку?