Відгулявши весілля, ми з Ігором переїхали жити в мою однокімнатну квартиру. Спочатку свекруха не проявляла особливого інтересу до нашого особистого життя. Воно і не дивно, адже приходити в чужий дім без запрошення – невиховано. Такі відносини мене цілком задовільняли.
Але згодом ми оформили іпотеку на нове житло, тоді й усе змінилося. Моя квартира залишилася під оренду, а ми з чоловіком переїхали в просторіше помешкання. Однак свекруха одразу почала вимагати дублікат ключів.
Кожного разу дзвонила і говорила:
– То коли я отримаю свій ключ?
– А для чого вам ключ, від нашої з Ігором квартири? – дивувалася я.
– Я маю право приходити у квартиру свого сина тоді, коли мені заманеться.
– Але він тут живе не один. Це наша спільна квартира, – виправила я.
З часом, я не звертала увагу nf ігнорувала на усі прохання свекрухи. Думала, що вона нарешті припинить розмови на цю тему. Але ні, одного прекрасного дня мені зателефонували зі служби охорони.
Ніхто не знав, що у нас підключена система сигналізації, яку встановили ще попередні власники. Саме тому, коли хтось увійшов всередину й не вимкнув охорону, мене про це попередили. Я сказала, що нас вдома немає, а ключів ні в кого іншого не було.
Наряд одразу ж виїхав на тривожний виклик. Коли ми добралися до власної квартири, то з’ясували, що непроханим гостем була свекруха. Вона все ж випросила в сина ключі, але він не думав побачити матір у своєму домі без запрошення.
Я дуже була зла і у нас зі свекрухою виникла сварка. Ввечері я сказала коханому:
– Або ти пояснюєш своїй мамі, що вона не може так поводитися, або переїжджаєш жити до неї.
Ігор н це мені нічого не відповів. Для нього ця ситуація була такою ж неочікуваною, як і для мене. Я не думала. що моя свекруха здатна на таке.