Я перестала жити, я просто існую.

Нещодавно мені виповнилося 35, але я навіть цього не помітила. Деякі в цьому віці починають нове життя, інші – заводять дітей і щасливо живуть разом із коханою людиною. Тільки я зараз живу в цьому світі просто для того, щоб донька не залишилася ще й без матері. Доживаю свій вік, як то кажуть.

Але ж все колись було прекрасно. Іноді я ставила собі питання: «Чи буває людина настільки щасливою?»

Ймовірно, я сама наврочила своє щастя. 3 роки тому, коли після чергового сімейного вечора ми з чоловіком повернулися додому, я раптом відчула неймовірну теплоту і любов. Я лежала на дивані, коли він повернувся з кухні з чаєм. В той момент у стані ейфорії я запитала його: «Що якщо заведемо ще одну дитину?»

Він поставив чашку з чаєм на стіл і подивився на мене дивним серйозним поглядом. І те, що він мені тоді сказав, я не могла сприйняти адекватно. Він запропонував розлучитися!

 

Читайте також Бабуся просто відмовилася від онука, тому що за ним потрібно дивитися, годувати, а вона не готова.

Почалася істерика, скандал і сцени ревнощів, погрози й все в тому ж дусі. Нічого не допомогло втримати його поруч. Він був налаштований рішуче. Він більше нічого мені не сказав.

У той же вечір він зібрав всі свої речі і пішов з дому.

У квартирі я залишилася одна зі своїм горем і розбитим вщент серцем. Дочка намагалася мене підбадьорити, намагалася смішити мене, але все було безрезультатно. Я була страшенно розбита всім цим. Допомогли батьки, які взялися піклуватися про доньку.

На той момент мені здавалося, що світ просто валиться. Я була на межі алкоголізму. Дочка злякалася одного разу і просто попросила зупинитися! Але і це не допомогло забути те, що сталося. Я навіть не намагалася якимось чином повернути собі своє колишнє життя.

Тепер я добре знаю, що таке депресія. Коли чоловік приходить до дитини, я ніби оживаю. Я настільки перестала за собою стежити, що викликаю тільки жалість. Це я відмінно читаю в очах чоловіка, коли ми бачимося, в ті кілька секунд, що він заходить в будинок. Він розуміє, що це результат нашого розлучення.

Так, ми дійсно розлучилися. Я навіть з роботи пішла. Ми працювали в одній компанії і бачити його поруч щасливим без мене я не могла. Це було занадто боляче.

Але ж проблему цією втечею вирішити неможливо. Я перестала жити, я просто існую.