З чоловіком я одружена вже давно, і ось я дізнаюсь що у нього є коханка. Це виявилося абсолютно випадково – я звикла довіряти своєму чоловікові і не вважаю за потрібне копатися в його речах і телефоні.
Але світ не без добрих людей, і знайшлися бажаючі донести до мене цю інформацію. Як у будь-якої нормальної жінки, моєю першою реакцією було вистежити суперницю і вирвати їй волосся. Виявилося, що вона живе в сусідньому будинку. Чоловік заходить до неї, коли “вигулює” нашу собаку. Я взнала її адресу і, вибравши зручний момент, заявилася в гості з гарячим наміром влаштувати скандал.
Жінка зустріла мене абсолютно спокійно, навіть привітно, що трохи мене здивувало і заспокоїло. Запросила до хати і запропонувала без зайвих емоцій обговорити ситуацію, що склалася.
Виявилося, що її чоловік кілька років тому пішов з життя, дітей немає, батьків також вже немає і вона абсолютно самотня. Єдина радість – собака, і з деяких пір мій чоловік, зустрічі з яким стали для неї певною віддушиною.
Зовні Інна мені далеко не конкурентка, та й старша на п’ять років. Але як людина – дуже приємна жінка, мудра, розважлива, працює в школі психологом. Ми з нею проговорили близько двох годин, і я навіть сама не помітила, як вся злість по відношенню до цієї жінки кудись зникла. Більш того, ми розійшлися майже як подруги і домовилися продовжувати спілкування. Я взяла з неї слово, що вона більше не буде “зустрічатися” з моїм чоловіком і не скаже йому про мій візит.
Перший час, коли чоловік йшов гуляти з собакою, я за ними стежила. Але моя новоспечена подруга слово тримала і спілкувалася з ним суто по-дружньому. Згодом це навіть перетворилося на якусь гру – ми як дві змовниці зустрічаємося, поки чоловік на роботі, п’ємо чай з тістечками і обговорюємо його поведінку.