У мене зараз взагалі немає настрою, і все через безглуздий та незрозумілий для мене вчинок свекрухи. Літом моєму чоловіку дали відпустку, ми одразу вирішили поїхати на море до своїх друзів, вони мають невеличкий заміських будиночок. Дітей планували залишити разом зі свекрухою, тим більше вона вже не виходить на роботу. Все з нею обговорила, вона охоче погодилася. Звичайно, що залишила їй гроші, приблизно 7 тисяч гривень на обох дітей 4 і 6 років, цього повинно було вистачити на продукти точно!
Свекруха переїхала до нас на два тижні, ми вирішили, що так буде найкраще, ніж перевозити всі дитячі речі до неї. Це перший раз, що ми залишаємо дітей аж на два тижні. Зазвичай вона інколи забирала дітей до себе на вихідні і в неділю ввечері привозила назад. Перед нашим від’їздом, я попросила свекруху не купувати дітям все, що вони захочуть, оскільки вони дуже полюбляють солодке та чіпси — це шкідливо і вони поки цього самотужки не розуміють. Сказала, щоб вона зварила їм бульйон, картопельку, рибку, а вранці готувала манну кашу.
Кожного дня я телефонувала їй та запитувалася як у них справи, що роблять, як поводяться, жодного разу свекруха мені не пожалілася на дітей. Повернулися ми додому, дивлюся, діти веселі, але чомусь трохи схудлі, але це навіть плюс: думала бабуся часто з ними гуляла на свіжому повітрі. Свекруха після нашого приїзду одразу зібралася додому, мовляв, у неї багато справ. Я стала діставати мішок зі сміттям, щоб винести та викинути і помітила, що там лежить пакетиків 10 з-під «Мівіни». Одразу запиталася у них: «Ви постійно це їли?». А вони радісно: «Кожного обіду і з різними смаками. Ми просили бабусю нам такі купувати».
Почала з’ясовувати у своїх дітей, що вони взагалі ще їли. Ага, зрозуміло, каші були вранці, сирники також, млинці з варенням, ввечері гречка з котлетками або відбивними. Овочі бабуся їм не давала, тому що взагалі не люблять. Перекус — яблуко. Але найулюбленішими у них були ці супчики з «Мівіни» – їм подобалося навіть так просто ці сухі макарони гризти!
Вирішила зателефонувати свекрусі, а вона навіть не стала виправдовуватися: так, давала час від часу дітям цю “Мівіну”, вони дуже просили. Я кричу їй в трубку: «Це суцільна хімія, дітям взагалі не можна такого їсти». А ще вона проговорилася про майонез… Вирішила я порахувати, скільки приблизно грошей вона витратила на всі продукти. Так там просто копійки. Вони більше нікуди не ходили, хіба в парку гуляли і у дворі. Дзвоню знову свекрусі та запитуюся у неї про те, куди половина грошей пішла? А тут вона мене взагалі приголомшила. Каже: «Я за дітьми добре доглядала. Ситі, щасливі та здорові. Ви мені дали сім тисяч гривень. У мене дещо залишилося з грошей, нехай це просто буде мені подарунком на мій ювілей, ось якраз я за ці гроші накрию для вас стіл. У мене маленька пенсія, самі знаєте, так, зекономила на продуктах для дітей, але вони ніколи не були голоді».
Я навіть не знала, що їй відповісти на таке нахабство. Я поговорила з чоловіком і попередила, щоб більше вона до нас не приходила взагалі в гості, раз вона шукала у всьому вигоду лише для себе. А малі відразу в сльози: «Ми хочемо побачити бабусю, з нею нам добре».
Тепер планую відвести своїх дітей на обстеження, надіюся, що таке «корисне» харчування не нашкодило їм. А свекруху більше бачити взагалі не хочу. Я б і так їй подарувала гроші на ювілей, мені не шкода, але навіщо було так підло вчиняти.