З чоловіком ми вже одружені 7 років. Зразу після весілля ми пішли жит на орендовану квартиру. Потім у Андрія були проблеми на роботі, зарплати вчасно не виплачували, тому він вирішив їхати заробити трохи коштів до столиці. Саме в цей час ми стали батьками прекрасної донечки. Мене з донечкою він відправив жити до своєї матері, щоб мені легше було, і його батьки не сумували.
Я була проти цього, але згодом все ж таки погодилася. Спершу спільне проживання з батьками чоловіка не віщувало біди. І свекор, і свекруха постійно були на роботі, а я з дитиною була наодинці. Однак коли в донечки почалися зубки, я не могла і на хвилю відійти. Віна засинала вдень всього лише на пів години.
В цей період я не мала змоги нічого робити по господартві, враховуючи, що останнім часом до нас на обіди й вечері почала приходити ще й сестра чоловіка з дитиною. Годувала я усіх, окрім себе. От в один з цих неспокійних днів на обід прибігла свекруха. Вона застала у будинку не прибрану кухню, білизну непрану й одразу з порога почала кричати на мене.
Я була шокована, але і не приступила до роботи, я не наймалася їй в домробітниці. Хотіла допомогти, обслуговувала всю сім’ю, і ось до чого це призвело. На наступний день я зібрала свої речі та поїхала до своїх батьків.
Читайте також: Чому так важко матерям зрозуміти, що сім’я дорослих дітей — це не їхня сім’я. Ми повинні допомагати дітям, однак не пхати свого носа
Через два місяці чоловік приїхав за мною. Сказав, що все розуміє, що ось вже така у нього мати. Я сказала, що назад не повернуся, або залишуся тут, або знову йдемо жити на орендовану квартиру. Він сказав, щоб я ще повернулася до його мами до Нового року, а там він вже купить нам власне житло.
Тоді я ще трохи подумала і послухала чоловіка, про що дуже шкодую. Тепер свекруха відверто демонструвала свою зневагу до мене й чіплялася з будь-якого приводу. Мене лише заспокоювали думки, що скоро з чоловіком ми переїдемо. Я повністю поринула в пошуки нового житла, згодом вже і завдаток відвезла за квартиру.
Чоловік, як і обіцяв, приїхав перед Новим роком, однак інтересу до купівлі власного житла не проявляв. Останнім часом він став дуже дивно поводитися, щодня в нього безліч справ: сьогодні у нього кафе з друзями дитинства, завтра баня з колишніми колегами, то ще щось …
В цей період ми почали сваритися, а згодом ми переїхали в заміський будинок, який чоловік купив зі своїми батьками. Ми знову мали жити всі гуртом, я була дуже розчарована.
От я не хочу так жити далі, але і покинути його не можу, люблю. Я просто розбита, не відчуваю себе законною дружиною, для чоловіка дешева коханка, а для його батьків просто домогосподарка.