Історії

Я приїхала додому ввечері. Син солодко спав, а перед телевізором сиділа молода дівчина. Сказала, що вона няня, а мій чоловік вийшов не надовго.

Любов справді сліпа. І я перевірила це твердження на собі. Дмитро був прекрасним, думала я. А всі навколо просили прийти до тями.

– Наплачешся ти з ним, дитинко, – попереджала мене мама перед весіллям.

Та чи я когось слухала? Я відмовилась від подруг, лиш би бути з Дмитриком. Всі тільки те й говорили, що бачили його з кимось. та я не вірила.

Дмитро казав, що я наймиліша, найгарніша, найдобріша, найкрасивіша… Згодом видаляв багатьох із друзів і поклав в соцмережах статус «одружений».

Він казав, що любить мене і нащо йому ходити до когось іншого? Я й вірила. І стала його дружиною.

У нього було значно більше приводів для ревнощів, та я йому вірила й не ревнувала. А от він мене ревнував постійно. Перевіряв телефон, змушував переодягатись і знімати макіяж. Подруги казали: «Це він тебе ревнує, бо сам за собою гріх чує». Я довго на них тоді ображалась, але задумалась. Та коли б він мав мені зраджувати? Він був ідеальним: подарунки, увага до мене й маленького сина, після роботи одразу додому.

Так мої сумніви і минули. Якось подружка покликала в гості до іншого міста, хотіла запропонувати якусь справу та й давно не бачились. Я вирішила, що поїду, та й відпочину трохи. Чоловік дуже ревнував, але відпустив. То були якраз вихідні.

Читайте також:Батько хотів навчити сина цінувати гроші, та син навчив батька цінності життя.

П’ятниця з подругою минула чудово, але в суботу в неї щось сталось на роботі, тому вона терміново мала поїхати. Я вирішила її не затримувати і не завдавати зайвих клопотів, тож поїхала. Та й сина так на довго ще не лишала. Чоловіка не попередила.

Я приїхала додому ввечері. Син солодко спав, а перед телевізором сиділа молода дівчина. Сказала, що вона няня, а мій чоловік вийшов не надовго.

Вона схопила телефон і почала щось клацати, та я сказала, що не варто повідомляти чоловіка. Почекаємо разом. А ще я її розпитувала про агентство, гроші, ім’я, досвід тощо. Дівчина якась була дивна: то без агентства, то ціна договірна. Бідна була якась знервована і в істериці, сказала, що має бігти. Та на порозі зустрілась із чоловіком.

— Ви мені винні 300 грн за 2 години сидіння з дитиною.

Чоловік мовчки дав їй гроші і накинувся на мене з розпитуваннями, коли це я приїхала і чому, що з телефоном і з ким була.

Тоді почала допити я: що за жінка, звідки він її взяв, чому не сказав, як можна було довірити дитину бозна-кому. Та чоловік усе добре продумав. Мовляв, то була родичка колеги по роботі, а йому треба було продуктів купити, бо я мала б завтра приїхати. А ще й так зі мною розмовляв, ніби у всьому я була винна.

Ми досі не спілкуємось. Я не знаю, як бути далі. Нікого з роботи не знаю, тієї дівчини теж. Та й я впевнена, що та красуня не знала, що мій чоловік одружений. Я знаю: він мене зраджує. Але син ще такий малий, самій мені буде з ним дуже складно. Як же я помилилась…