Зі своїм чоловіком Андрієм я познайомилась ще в університеті. Ми були в паралельних групах. Почали зустрічатись на першому курсі, проводили увесь час разом, прогулювали пари та насолоджувались життям. на четвертому курсі ми пішли на роботі та перевелись на заочну форму навчання. почали орендувати квартиру і жили дуже щасливо.
Наприкінці навчання я зрозуміла, що чекаю дитину. Нашому щастю не було меж! За місяць ми влаштували гучне весілля та були як чоловік і дружина! На нашому весіллі були усі наші одногрупники, всі дуже тішились нами і ми були щасливі та дружні.
На жаль, моя казка про щасливе життя тривала не довго. Одного ранку Андрій не прокинувся. Я не вірила власним очам. Мені здавалось, що все це сон та неправда. Проте, на жаль, його не стало. Так Бог забрав одне життя і приніс на цей світ життя нашого синочка Ромчика.
Я цілий рік не могла повірити у те, що сталось. ще рік тому ми мріяли про те, як облаштуємо кімнату для нашого хлопчика, а тепер у мене немає чоловіка. Важко зараз змиритись з тим, проте я маю для кого жити.
Мій син Ромчик так схожий на мого коханого, що я Вам просто передати не можу. Настільки я полюбила цього малюка і тепер наш татко дивиться на нас з небес і оберігає там. Він наш Ангел Охоронець і я знаю, що завжди буде поруч.
Цінуйте своїх рідних, бо завтра може не настати. Кажіть як сильно Ви їх любите та будьте відвертими з ними.