Перейти до вмісту

Я відмовлявся від коштів, адже негоже дорослому чоловікові жити за рахунок дитини.

Не вистачає грошей на необхідне. В мене є син, який добре живе. Друзі вмовляють піти в суд, щоб зтягувати з нього аліменти. Я не можу так вчинити. Мені не дозволяє гордість і совість. Це ж моя рідна кров.

 

Сина виховав роботящою людиною. Він заробляє з шістнадцяти років. Під час навчання, син працював після пар, брав нічні зміни. В ті часи, постійно пропонував вислати грошей, хоча його заробітку ледь вистачало на його потреби.

 

Я відмовлявся від коштів, адже негоже дорослому чоловікові жити за рахунок дитини. Міг сам заробити, а тому намагався більше працювати, позитивно дивитися на своє становище.

 

Я вийшов на пенсію. Спочатку було терпимо. В мене були заощадження, які я використовував продумано у перший рік пенсійного життя.

 

Я працював усе своє життя на різних роботах. Був і вантажником, і охоронцем, і касиром. Не цураюсь роботи руками. Вважаю, якщо людина не сидить без діла, а хоч щось заробляє чесною працею – вона молодець. Вийшов на пенсію тоді, коли з’явились проблеми зі здоров’ям. Звичайні справи давалися важче.

 

Бачив пенсію, як довгоочікуваний відпочинок, але я помилявся. Життя стає ще важчим, а не легшим. Моя перша виплата була 2500 гривень. Я не впадав в паніку. Думав, якось виживу. Все життя сам себе забезпечував, ніхто копійки не дав.

 

Але я помилився. Проблеми зі здоров’ям погіршувалися. Деякий час я лікувався, нормально харчувався, але гроші швидко закінчувалися. Тоді я вирішив припинити лікування. На ці кошти можна оплатити комунальні послуги, а здоров’я в моєму віці все одно назад не повернеш.

 

Згодом став урізати витрати на харчування. Перейшов з м’яса, фруктів на каші та дешеві ковбаси. Через декілька місяців від них теж відмовився. Дякую сусідам, підказали де купити овочі, фрукти по знижці. Не найкраща їжа, але, як не крути, вітаміни. Зараз не маю грошей навіть на них.

Мій син не знає про моє становище. В нього дружина і дитина. Хай краще вкладає гроші в сім’ю. Вони хочуть квартиру купити, їм потрібніше, а я вже свій вік якось дотягну.

 

Ми часто спілкуємося з сином. Він знає, яка в мене пенсія. Я розповідаю йому про свої будні. Говорю, що читаю книги, дивлюся телевізор, спілкуюся з друзями, горя не знаю. Він щиро вірить в мої казки. Моя уявна щаслива старість заспокоює його.

 

Читайте також Деколи знайомі та друзі розповідали, що бачили Таню в компанії молодика Артема, він був єдиним сином місцевих багатіїв. Василь не залишав надії на повернення дружини.

Якось мені стало погано. Забрала швидка. Щось з серцем. Грошей на лікування немає. Вирішив переступити через гордість. Подзвонив до сина, щоб розповісти про свої справи, попрохати трохи грошей на лікування. Він вислухав, поспівчував і сказав, що в самого ні копійки. Але ж я знаю, що він з сім’єю їздив за кордон на відпочинок. Невже це важливіше за власного батька?

 

Не хочу більше відчувати таку неповагу до себе. Напевно, син не так сильно хвилюється про батька, як я думав. А може йому достаток і благополуччя затьмарили свідомість, адже він думає, що всі при грошах, особливо пенсіонери.