Річ у тім, що мій син цьогоріч закінчує навчання в університеті і хоче одружуватися, але думає, що я маю забезпечити його та його жінку житлом.
Так, у мене є квартира, яку орендують студенти. Та чому я маю їх виганяти і абсолютно безкоштовно віддавати новій сім’ї сина? Ніхто не може допомогти зі сторони майбутньої невістки?
Ніхто їх не примушує одружуватися зараз, можуть поки попрацювати та підзаробити собі на квартиру.
Поки, я, мій чоловік і син живемо в прекрасних умовах. Чим йому погано у двокімнатній квартирі з хорошим ремонтом та сучасними меблями?
А ось ту, однокімнатну ми купували в кредит, а гроші за оренду віддавали на виплату кредиту. робили ми це для того, аби на старості ні в кого не просити грошей, та зараз я скільки собі відмовляла.
Коли від квартирантів є гроші, то нам не так важко, хоча ми і працюємо з чоловіком, стараємося, як можемо. Усе для того, аби на старості насолоджуватися життя. Тому, вважаю, що ця квартира конче необхідна так, як є зараз і переселяти туди сина я не хочу.
Син вже, мабуть, давно думав про те, що та квартира буде його.
Розумію, що його майбутній дружині допомогти нікому, бо вона має багато рідних сестер та братів, всі вони живуть в одній квартирі, а вона найстарша. Уявляю, як там зраділи батьки, коли дізналися, що вона нарешті виходить заміж і піде з дому, бо ж звільниться місце і стане значно просторіше.
Маю зазначити, що таки дійсно ніхто на пряму не каже мені:
-Віддайте квартиру, бо ми хочемо тут жити!
Та все ж, я це відчуваю, син натякає, навіть невістка бралася щось про це говорити.
А мені що робити, коли у мого сина там вже в квартирі появиться подитина?
Читайте також Почала жінка крізь сльози говорити, що дідусь себе дуже погано почуває, а лікарі кажуть, що залишилося всього декілька днів.
Квартира вже буде 100% його, бо він туди буде все купувати і дбати про неї. На старості років я вже не зможу її продати і знову буду відкладати по копійчині на хліб.
Ну якщо їх тимчасово пустити туди пожити, поки вони не назбирають грошенят на свою квартиру.
Але ж до моєї пенсії всього 4 роки залишилося. Хіба вони захочуть кредит на квартиру нову брати?
Мені взагалі не хочеться брати них грошей, бо як так, з рідних дітей?
Так ще й вони прийдуть на все готовеньке, тобто вони не будуть хотіти розвиватися, прагнути до кращого, рости у кар’єрі. А для чого, коли є дах над головою?
Я чітко розумію: впущу зараз у квартиру — все, більше їх звідти не викуриш, як бджіл.
І шкода їх, бо ще молоді, гарячі, видно, що кохають один одного.
А знаєте, що мені болить? Що мій син ніколи не вмів заощаджувати. Усі гроші, що мав — вкладав на відпочинок, нові гаджети. А про житло навіть і не думав.
Я, як уявлю, як на мене дивитимуться свати, коли я відправлю дітей орендувати квартиру, то аж у холодний піт кидає.