Я з тих щасливчиків, хто має одразу дві свекрухи.

З першою моєю свекрухою стосунки були доволі спокійні. Вона взагалі не мала своєї думки, у їх родині все вирішував свекор. З ним ми періодично сварилися. Для прикладу, це сталося, коли відмовилася брати прізвище чоловіка після весілля. А так, все було нормально.

Коли сину було 3 роки, мені запропонувати вийти на роботу. Малого не було на кого залишити, тому я попросила допомоги у свекрухи. Як б нічого її не просила, але у садочок нас повинні були взяти лише за пів року. З самого початку свекруха погодилася.

Вона повинна була сидіти з онуком лише у першій половині дня, тому що у мене був такий графік. Я працювала в офісі до обіду, а потім йшла додому. Окрім того, я ще працювала дистанційно й вважаю, що мені просто пощастило з такою роботою. Вистачило свекрухи на 2 місяці.

З онуком вона сиділа січень та лютий, а на початку березня просто до нас не приїхала. Виявилося, що образилася, тому що ми з чоловіком погано привітали її зі святом. А ось я так не вважала. Ми купили букет, торт й завчасно попередили коли приїдемо у гості, але виявилося, що свекруха пішла до подруги святкувати. Ми посиділи зі свекром пів години та й поїхали додому.

Читайте також Черговий раз коли я приїхала в село, то мама почала мені дорікати, що я недостатньо їм допомагаю.

Ввечері свекруха подзвонила чоловікові й почала кричати, що ми повинні були її дочекатися, адже вона хотіла посидіти з нами та чаю попити. Наступного дня вона просто не приїхала. Дзвонити ми не стали. Чоловік працював з 10 ранку, тому нам довелося думати, куди діти дитину на ці дві з половиною години. Врешті-решт, чоловік почав брати сина на роботу.

Потім, у нас жив мій двоюрідний брат. Він сидів з малим увесь квітень, травень та червень. Після цього, я відправила його до своєї мами, яка у липні мала відпустку та могла присвятити увесь вільний час улюбленому онуку.

Так ми і протрималися пів року. А свекруха все чекала, коли ж я їй подзвоню та попрошу допомоги. Вона думала, що ми без неї не впораємося, але прогадала.

Така ж ситуація була з другою свекрухою. Вона завжди кричала, що хоче проводити з нами більше часу. От одного разу я й попросила її піти зі мною у поліклініку. Малому потрібно було зробити щеплення. Ми поїхали, але ніякої допомоги я не отримала. Вона постійно скаржилася на те, що це занадто далеко і їй дуже важко. А коли ми підійшли до поліклініки, вона сказала, що всередину не піде, там дуже задушливо та й комусь коляску потрібно посторожити, а то ще вкрадуть.

Після такого, я сказала чоловікові, щоб він більше ніколи не просив у матері допомоги. Звичайно, свекруха чекала мого дзвінка, думала, що я сама не зможу справитися з двома дітьми, але дзуськи! Ми впораємося і без її допомоги.

facebook