У 18 років я чекала дитину. Мої батьки мене не підтримували, вважали, що ще рано. Мого чоловіка якраз забрали в армію. Бабусі з обох сторін в один голос повторювали: дитина — це твої проблеми.
– Я зараз не хочу займатися твоєю дитиною, – повідомила мені моя мама. А моя свекруха взагалі не хотіла зі мною спілкуватися.
Я почала жити у тітки по батьківській лінії. Їй було 38 років, немала дітей, своє життя присвятила виключно роботі. Вона не засуджувала мого тата: – Я його розумію – був досить непростий час коли ти появився. У тебе вклали досить багато сил. Бувало й таке, що не було чого їсти. Батько розгружав вагони вночі, щоб заробити хоч якісь гроші.
– Але зараз вони досить забезпечені. У тата висока зарплата, квартира трикімнатна. Мама теж працює. А я подарую скоро їм онука. Невже він їх настільки сильно об’їдати буде? – питала я у тітки.
– Вони просто хочуть ще пожити для себе. Не потрібно їх осуджувати. Згодом, вони точно одумаються.
Але підтримки від них я так і не дочекалася. Зібрала всі свої речі та почала жити в тітки. Коли мій Дмитро повернувся з армії — нашому синові вже виповнилося півтора року. За період його відсутності, свекруха жодного разу не навідувалася, щоб побачити онука. Мої батьки були у мене всього два рази.
Читайте також Не знаю, як мені бути. Адже те, що мій начальник одружений, не означає, що ми не можемо любити один одного.
Дмитро пішов працювати автослюсарем, хотів паралельно закінчити навчання, але не вийшло. Ми продовжували жити у тітки. Коли син почав ходити в садочок, а я влаштувалася на роботу, тітка була змушена переїхати в інший регіон. Через це ми переїхали на орендовану квартиру.
Через деякий час не стало бабусі Дмитра. Моя свекруха продала квартиру бабусі, а сама зробила собі ремонт та купила все, що хотіла. Дмитро вмовляв декілька разів маму не продавати житло, навіть пропонував їй щомісяця виплачувати гроші, а згодом викупити квартиру, але все було безрезультатно.
– Чому я повинна жертвувати своїми інтересами та життям? Я вже давно хотіла зробити ремонт. Чи ви б мені його зробили? – сказала свекруха у відповідь на прохання сина.
Через 5 років у нас появилась дочка. Ми добре розуміли, що нам потрібне власне житло. Дмитро почав працювати за кордоном. Але назбирати грошей на квартиру було не так просто. Я далі продовжувала жити з дітьми на орендованій квартирі.
Моя мама залишилася жити сама в трикімнатній квартирі, батько розлучився з нею два роки тому, але місця для рідної дочки та онуків у неї не було.
До свекрухи звернутися я теж не могла. Вона продовжувала робити ремонт та й не поспішала допомагати своєму сину.
Дмитро працював за кордоном декілька років поспіль. Але згодом, нам вдалося придбати власне житло. Без жодної допомоги.
Зараз наш старший син закінчує 9 клас, а молодша донечка — другий. Я добре знаю ціну грошам. Ми заощаджували кожну копійку. Зараз проблем з грошима немає. У кожного є власний автомобіль.
Декілька разів на рік ми відпочиваємо на морі. Єдина людина, якій ми справді вдячні — це тітка. Вона завжди може подзвонити нам та попросити про допомогу.
У наших батьків настали не найкращі часи. Мою маму звільнили, недавно вона зателефонувала та попросила про допомогу, але я відмовила.
У свекрухи дещо аналогічна ситуація. Вона вийшла не пенсію і не хотіла жити скромно. Всі гроші, які отримала від продажу квартири давно потратила. А навіщо було заощаджувати? Мій чоловік теж відмовився їй допомагати. Порадив продати свою велику квартиру з ремонтом та купити однокімнатну.
Ми з чоловіком нікому і нічого не винні. До своїх дітей ми ставимося по-іншому, ніж колись наші батьки до нас. Завжди допоможемо, чим зможемо. Думаю, що на старості, ми зможемо очікувати на їх допомог