Я завжди думала, що коли мій син одружиться, то він купить квартиру і буде жити окремо. Я так хотіла пожити спокійно, як нормальна людина. Але все стало ще гірше ніж було. Я усі свої гроші ввідала молодим на покупку квартири, щоб їм було легше.
Після весілля я дозволила їм пожити у мене, думаю зроблять швидко ремонт й переїдуть у свою квартиру. Ключі отримали, будинок здали, але невістка хоче пожити ще у мене, говорить:
– Я дуже хочу, щоб у квартирі був гарний ремонт і нові меблі.
Діти обіцяли мені, що протягом року куплять усе нове у квартиру і переїдуть. З того часу прйшло уже 2 роки, і вони ніяк не можуть назбирати собі на нові речі та меблі. Мою допомогу не враховують. Купила їм шафу у спальню, але невістка говорить, що вона уже не модна.
– Андрій скоро купить все новеньке ! І шафа у нас буде така, яку я хочу! – постійно наголошує мені невістка.
Щось він досі нічого так і не купив. Родичі допомогли нам з побутовою технікою. Але й це невістка не оцінила. Вона хоче холодильник — за 15 тисяч, пральну машину — за 25. А ще одразу потрібно докупити плиту, мікрохвильову піч, посудомийну машину. Грошей не вистачило на це все.
Ремонт у квартирі все-таки доробили. Син майже рік самотужки малював стіни, клеїв шпалери, ставив плитку. Але невістці нічого ніколи не підходило, їй було всього мало.
На початках невістка допомагала мені по дому, прибирала, їсти готувала. А тільки отримала ключі, одразу помінялась:
– Я буду прибирати у своїй квартирі. Ми тут тимчасово!
Вона заборонила синові допомагати мені матеріально. Каже, що потрібно економити. Син потайки дає мені гроші та привозить продукти. Меблі так і не купили нові, оскільки невістка хоче все найкраще та найдорожче, а спосіб життя міняти не збирається. Продовжує жити на широку ногу.
Я більше не можу це терпіти. Ця ситуація продовжується вже шість років. Ваша нова квартира вже давно стоїть готова й чекає на вас. Я вже допомогла вам чим могла, хочу пожити у спокої …