Після того, як закінчивши інститут ми з Сергієм одразу одружилися. Здавалося, що щасливішої сімейної пари не існує в цілому світі. Але це тривало не довго. Два роки тому я остаточно втратила у ньому віру і ми розлучилася з чоловіком. Все було ніби добре, я навіть задумалася про те, щоб завести другу дитину, але чоловік сказав, що хоче розлучення.
Після того, як ми прекрасно провели вихідні, приїхавши додому чоловік ще допоміг сину зробити уроки, а потім сказав це все. Я сприйняла його слова, як жарт. Потім, коли зрозуміла, що він серйозно налаштований, почала сперечатися з ним і плакати. Сказала, що не дам бачитися з дитиною, але він все одно пішов, зовсім не зважав на мої слова. А з годом подав на розлучення.
Найгірше те, що ми з моїм чоловіком разом працювали, мені тоді відразу довелося піти з роботи, тому що бачити його там було для мене неприємно. Минуло більше року після нашого розлучення, і тут я дізнаюся, що у Сергія є нова жінка, з якою він живе. Мене це геть підкосило. Я почала жаліти себе ще більше. Перестала зовсім за собою стежити. Із сином стосунки зіпсувалися, адже йому надоїло було дивитися на мене таку.
Я знаю, що я живу неправильно, що потрібно взяти себе в руки і почати все з нуля, у чоловіка нове життя і я маю будувати своє. Але це вище моїх сил. Зараз мені 40 років, невже в такому віці можна починати все з початку? Та як? Коли мене ніщо не радує, крім днів, коли він приїжджає відвідати сина, адже я все ще продовжую його щиро кохати. А взяти себе в руки і радіти життю я не можу, не можу одна з цим впоратися.