У нас була щаслива, прекрасна сім”я. Батьки кохали один одного, а мене дуже любили. І тут раптом , я чую від них, що вони розлучаються.
Жити я залишилася з матір’ю, тата свого я більше не бачила. я дуже сумувала за ним і не розуміла, чому він до мене не приходить. Пройшло не так багато часу, як мама знову вийшла заміж. Вітчим мене одразу незлюбив, я теж не могла його сприймати, як батька. Моя мама стала на його бік, а мене відправили жити до бабусі. Я дуже образилася на неї.
З бабусею мені було дуже добре, краще ніж з матір’ю і вітчимом, вона мене любила. А з матір’ю я перестала спілкуватися, я її перестала любити, як мені здавалося тоді, адже вона мене зрадила.
Життя продовжувалося, я виросла, вийшла заміж, у мене двоє дітей. Але на жаль все повернулося.
Читайте також: Все це тягнеться уже 2 роки. На маму страшно дивитися. Змарніла, виснажена, мало схожа на ту жінку, якою була колись.
Проживши з чоловіком 15 років, я зрозуміла, що більше разом жити з ним не хочу. Хоч скільки намагалися, але все марно. І ось розлучення. Тепер вже мої діти задають мені ті ж питання що і я колись. Я тільки тепер зрозуміла, що через амбіції моєї матері, яка заборонила моєму батькові спілкуватися зі мною, моє дитинство було не зовсім солодким. Весь час я намагалася відшукати батька, але все марно. Я й досі його дуже люблю і сумую за ним.
Зараз мені 40 років, живу сама з дітьми. Вони часто бачаться з батьком, ходять до нього на вихідні. Я намагаюся щоб мої діти не зазнали нестачі тепла і батьківської любові, як я. З мамою я нарешті помирилася і забрала її до себе. Я зрозуміла і пробачила всіх, матір, чоловіка і тільки тепер живу спокійно в любові й доброті. Вмійте пробачати і все буде добре.