Як заробітки заради лікування брата зруйнували майбутнє Олени та Петра

Ціле село обговорювало новину: додому після десяти років заробітчанства приїхала Олена. І повернулася не сама, а з донечкою. Про цю вістку почув і Петро.

Чоловікові защеміло серце. Вони любилися сильно з Оленою в молодості та навіть планували одружитися. Проте сталася трагедія, яка цьому завадила. Тяжко захворів брат Олени. Щоб врятувати юнака, потрібні були великі гроші, яких у сім’ї не було.

Олена багато плакала на Петровому плечі від безсилля. А одного разу вечором вирішила, що поїде на заробітки.

— Ти така маленька, тендітна, несмілива. Як ти собі даси раду між чужими людьми? — переймався Петро.

— Я мушу, щоб врятувати Павлуся, — виправдовувалася перед коханим. — Він ще зовсім дитина. А лікарі кажуть, є шанс на життя, тільки грошей на ліки треба. Я вже про все домовилася з нашою сусідкою, вона вже он скільки років в Італії. Побуду рік-два, брат одужає і повернуся.

— А як же наше весілля? Ти сама все вирішила? Ти подумала, як мені буде важко? — не на жарт розізлився Петро. Я знаю, що твій брат хворий. Але гроші можна і в банку позичити, кредит узяти. Та бачу, тобі до Італії захотілося. Може, не Павлові допомогти хочеш, а втекти подалі від мене? Недарма в селі кажуть, що я тобі не рівня. Ти — красуня, студентка, розумниця, а я — простий роботяга.

Олена крізь сльози пробувала щось заперечити, та Петро не слухав її. Після цього грубо відштовхнув та попростував додому. Наступного дня її брата знову забрали в лікарню. Гордість Петра не дала йому перепросити, підтримати дівчину. Тому через тиждень Олена поїхала до Італії. Не попрощавшись.

— Значить, все таки не любила мене, — подумав Петро.

Він безмежно любив Олену, тому важко переживав розлуку з коханою. Щоб хоч трохи розрадити себе та позбутися спогадів він влаштувався на роботу в місті та винайняв кімнату. Згодом зійшовся з продавчинею, яка працювала в магазині неподалік. Правда, сварилися часто, хоч вона була доброю господинею, веселою та дбайливою. Все через те, що він не кохав її, а завжди думав про Олену. Врешті покинув її та повернувся жити додому до батьків.

Читайте також: Для когось щастя у коханні, а для когось у грошах

А Олена так і не давалася чути. Вона тільки гроші матері надсилала. Через деякий час стало відомо, що одружилася з якимось іноземцем. І коли помер її брат навіть на похорон не змогла приїхати — люди розповідали, що недавно дитину народила. Від закордонного багача.

Та раптом повернулася. І як почув Петро від людей, що назавжди. Олена розлучилася з тим іноземцем, бо ревнував її дуже і руку піднімав. Спочатку терпіла заради брата, згодом заради дитини, щоб мала батька. Та одного разу чоловік так відлупцював Олену, що лікарі ледь витягли її з того світу. Після того і зважилася повернутись на Батьківщину. Житиме в селі з мамою. Он і донечку хоче влаштовувати до їхньої школи. Мала добре говорить по-українськи.

«Олено, Олено, ні в тебе, ні в мене життя не склалося. Чому наші долі такі стражденні? — подумав чоловік та витер сльози — Як не крути, а в усьому я винен. Не підтримав, як слід, у важку хвилину, ні разу не подзвонив, не написав листа на чужину. А тобі ж там не з медом велося. Чи можна тепер те все виправити?»

Петро сидів і дивився, як за вікном на землю спадає весняний вечір. Подумав трохи, а тоді встав і почав щось шукати в шухлядці шафи. Є. Той перстень, який хотів подарувати коханій на день народження, таки не загубився. Завтра він піде до неї і перепросить за давню, але глибоку образу. І все у них буде добре. Так, як колись собі планували.