І скільки б розумних книг ми не прочитали, скільки б не слухали порад, тренінгів, в скількох психологічних марафонах не брали б участі, ми все одно в житті стикаємось з проблемами, негараздами, конфліктами, небажаними ситуаціями. Чому? Бо ми люди.
Поговоримо сьогодні про розлучення, розставання, розрив стосунків. Чи знали ви, що більшість психологів не приймають на консультацію закоханих? А знаєте, чому? Бо в психології це є унікальним захворюванням, яке вилікувати може тільки сам носій хвороби.
Більшість добрих психологів, дивлячись на закоханого пацієнта, скажуть: «Все буде добре, треба почекати, все мине». Бо не існує ні ліків, ні методів, нічого, що могло б допомогти при розлученні з коханим чи коханою.
Психолог здатний хіба на те, щоб вказати правильний шлях, щоб бути більш рішучим, щоб думати головою і не накоїти дурниць, але психолог не може впоратись із коханням.
Насамперед варто знати, що є така штука як «сліпа любов». Тут пристрасть, щастя, біохімія, шаленство обох. Це людині дано для того, щоб від цього формату іти до важчого, до «зрячої любові». Ви розумітимете, як добре вам може бути разом і захочете цього знову, тож легко проходитимете усі негаразди.
Читайте також: Знаєте, хто насправді любить?
Ось приклад зрячої любові.
Коли одному хлопцю було 11-12 років, його тато часто ходив допомагати лагодити кран до сусідки. Він робив це щодня впродовж двох місяців. І щоразу по кілька годин. Згодом він прийшов до дружини й сказав, що йде, що житиме з іншою. А дружина спокійно його відпустила.
Який же це дар, вміти відпустити. Що це означає? Треба відпустити чоловіка у всіх питаннях — психологічних, економічних, інтимних. Тоді я спитала в тої жінки, мами мого друга, того колишнього 11-річного хлопчика, як їй це вдалось. На що почула: «Цей чоловік зробив мене щасливою на цілих 15 років. І мені цього досить. Якщо зараз для нього важливо бути щасливим не так, як я розумію, а так, як розуміє і хоче він, нехай буде так. Я до смерті буду вдячна йому за те, що він вже дав мені»
Здається, що кохання, то інколи про «відпустити». Не треба кричати, просити, змушувати, маніпулювати. Просто відпустити. Любов може відпустити. Часто при невзаємній любові чуємо прохання відчепитись. От тоді і є справжня любов. Якщо відпустили, то подумали і про вас, а не лише про свої бажання.
Якщо образ коханої людини не виходить з вашої голови, то треба відпустити, як би боляче це не було. Говоріть собі як мантру, молитву чи заклинання: «Спасибі тобі велике за те, що ти була в моєму житті. Я відпускаю тебе». Так ми дякуємо світу за людину і відпускаємо її. Вдячність — могутня сила.
Якщо людина вже пішла, а ви чекаєте її повернення, то теж відпустіть. Не забувайте, що вам просто подобається відчуття поряд з цією людиною, а не сама людина. Вона вас не вибирає.
Якось мені довелось консультувати хлопця, якого кинула дівчина. Він не розумів, що відчувається і нарікав на весь світ. Ми дуже довго з ним вчились, вчились відпускати. Йому знадобилась історія про письменника й дикого койота, якого він посадив на ланцюг. Койот довго виривався й ланцюгом протер собі шию до крові. Бо така його природа: бути вільним. І тільки після побаченої крові письменник зрозумів: треба відпустити, бо любив койота. Якщо він твій, то буде з тобою, якщо ні, то ви щасливими не будете.
Якщо ти не можеш пережити той біль і трагізм, не можеш перемикатись на інші думки, не можеш жити тут і зараз, то треба щось із цим робити. Продовжуй відпускати, навіть якщо не дуже вдається. Найгірше — то шукати заміну. Не роби цього. Бо ти зробиш з тієї людини такого ж, яким зараз є ти. Якщо твоя закоханість не минула, то не треба травмувати іншого, тобі від цього легше не буде.
Відпочиньте. Змініть точку опори, змініть місце проживання на деякий час. Відчувайте себе, у вас завжди будете ви.
Якщо ваше серце буде готове, то воно дасть вам зрозуміти, що впускає в своє життя когось нового.
Тільки не будьте об’єктом з анекдоту, який називає партнера ім’ям іншого. Будьте чесними з іншими. Ви ж е хотіли б, щоб так робили із вами?
Одна з причин бути в шлюбі — вік. Мовляв, ого, мені вже 30 на носі, негайно треба чоловіка або жінку! Це ж потім дітей не буде, залишусь сама чи сам довіку. Але хіба це правильно? Хіба, приїжджаючи на вокзал, ви стрибаєте у будь-який поїзд, бо спішите? Може, ваша дорога зовсім інша.
Часто радять говорити із Богом, кажуть, це допомагає. Його варто запитати і відповідь неодмінно отримєте. Говоріть вголос: «Господи, ось така ситуація. Ти бачиш цю людину. Ти бачиш, що зараз відбувається в моєму серці. Я знаю, що від Тебе приходить благо для мого життя. Я хочу почути, що Ти хочеш мені сказати. Я хочу знати Твою волю з приводу цієї ситуації». Не забувай, що бог — це Любов. Бог — це не заборони, а нові можливості і велика підтримка.
Якщо довіритись Богу, то він допоможе. Він забере частину твоїх страждань і покаже новий, щасливий шлях.