Якщо мама не довіряє чоловікові, то дитина уникатиме батька

Дитина пізнає світ через маму, бачить світ її очима, акцентує увагу на тому, що значимо для мами. Свідомо чи несвідомо мама активно формує сприйняття дитини. З батьком дитину теж знайомить мама, якщо мама не довіряє чоловікові, то дитина буде уникати батька.Ставлення батька до дитини теж формує мати.

Відкидання батька в сім’ї часто веде до появи інтелектуальної і психічної затримки розвитку дитини.

Якщо порушена комунікативна сфера, висока тривожність, страхи, а пристосовуватися до життя дитина так і не навчилася, і скрізь відчуває себе чужою – це означає, вона ніяк не може відшукати маму в своєму серці.

Дітям легше справлятися з проблемами дорослішання, якщо вони відчувають, що мама і тато приймають їх цілком, такими, які вони є.

Дитина віддана мамі і татові однаково сильно, вона зв’язана любов’ю. Але коли відносини в парі стають важкими, дитина силою своєї відданості і любові глибоко включається в те важке, що заподіює біль батькам.

Вона бере на себе стільки, що дійсно багато в чому полегшує душевні страждання одного або обох батьків відразу. Наприклад, дитина може стати психологічно рівною батькам: другом, партнером. І навіть психотерапевтом. А може піднятися ще вище, замінюючи психологічно їм їх батьків.

Така ноша є непосильною ні для фізичного, ні для психічного здоров’я дитини. Адже, у результаті, вона залишається без своєї опори – без батьків.

Якою б чудовою не була мати, але тільки батько може ініціювати дорослу частину усередині дитини. (Навіть якщо батькові самому не вдалося збудувати стосунки з власним батьком. Для процесу ініціації це не так важливо).

Ви, напевно, зустрічали дорослих людей, які інфантильні і безпорадні як діти? Починають одночасно купу справ, але жодну так і не доводять до кінця.

Поряд з батьком дитина відчуває його силу та захист. Саме у чоловічості формуються гідність, честь, воля, цілеспрямованість, відповідальність – у всі часи високо ціновані людські якості. Батько грає різні, але значущі ролі для сина і дочки.

Для хлопчика батько – це його самоідентифікація статі (тобто відчуття себе чоловіком не тільки фізично, але і психологічно). Батько – це батьківщина для сина, його «зграя».

Хлопчик із самого початку народжується у людини іншої статі. Все з чим стикається хлопчик в матері – інше по суті, інше, ніж він сам. Жінка переживає те ж відчуття. Тому чудово, коли мама може обдарувати сина своєю любов’ю, наповнивши жіночістю, ініціювавши жіночі принципи, з любов’ю відпустивши його на батьківщину – до батька.

У нормі, приблизно, після трьох років, мама відпускає сина до батька. Відпускає, значить, дозволяє хлопчику насичуватися чоловічим і бути чоловіком.

Читайте також:Повчальна притча про те, які молитви чує Господь

З дочками цей процес йде трохи інакше. Дівчинка теж, приблизно, до трьох років знаходиться з мамою, насичуючись жіночим. У районі трьох – чотирьох років вона переходить під вплив батька і знаходиться в полі його впливу приблизно до шести – семи років. В цей час активно ініціюється чоловіче: воля, цілеспрямованість, логіка, образне мислення, пам’ять, увага, працьовитість, відповідальність і т. д. А найголовніше, саме в цей період закладається розуміння того, що дівчинка відрізняється від тата по статі. Саме у цей період дочки обожнюють своїх батьків. Активно проявляють знаки уваги і симпатію по відношенню до тата.

Добре, якщо мама це підтримає, а тато зможе показати дочці, що вона прекрасна і що він її любить. Надалі саме цей досвід спілкування з найголовнішим чоловіком в житті дозволить їй відчувати себе привабливою жінкою.

Дочки, не допущені свого часу до батька, психологічно так і залишаються дівчатками, не дивлячись на те, що вже давно стали дорослими.

Мати, яка не може прийняти батька своєї дитини, не може повністю прийняти і дитину. Тому вона не може любити його безумовною любов’ю. А в цьому випадку дитина втрачає доступ до обох батьків. Тепер стосунки з мамою внутрішньо, душевно будуть важкі. Дитина або підлаштовуватиметься і буде догоджати мамі, або активно протестуватиме. Але ні в першому, ні в другому випадку відкритої любові між матір’ю і дитиною не буде.

Але якщо жінці все ж вистачить мужності і любові до дитини, щоб не вивалювати важкість стосунків з чоловіком на своє чадо, відокремити в своїй душі ці стосунки від батьківських, то у дитини наступить величезне душевне і фізичне полегшення.

Тоді, не дивлячись на те, що батьки розійшлися, або не ладнають, у дитини досить надалі сил, щоб жити щасливим життям.