Дитина пізнає світ через маму, бачить світ її очима, акцентує увагу на тому, що значимо для мами. Свідомо чи несвідомо мама активно формує сприйняття дитини. З батьком дитину теж знайомить мама, якщо мама не довіряє чоловікові, то дитина буде уникати батька.Ставлення батька до дитини теж формує мати.
Відкидання батька в сім’ї часто веде до появи інтелектуальної і психічної затримки розвитку дитини.
Якщо порушена комунікативна сфера, висока тривожність, страхи, а пристосовуватися до життя дитина так і не навчилася, і скрізь відчуває себе чужою – це означає, вона ніяк не може відшукати маму в своєму серці.
Дітям легше справлятися з проблемами дорослішання, якщо вони відчувають, що мама і тато приймають їх цілком, такими, які вони є.
Дитина віддана мамі і татові однаково сильно, вона зв’язана любов’ю. Але коли відносини в парі стають важкими, дитина силою своєї відданості і любові глибоко включається в те важке, що заподіює біль батькам.
Вона бере на себе стільки, що дійсно багато в чому полегшує душевні страждання одного або обох батьків відразу. Наприклад, дитина може стати психологічно рівною батькам: другом, партнером. І навіть психотерапевтом. А може піднятися ще вище, замінюючи психологічно їм їх батьків.
Така ноша є непосильною ні для фізичного, ні для психічного здоров’я дитини. Адже, у результаті, вона залишається без своєї опори – без батьків.
Якою б чудовою не була мати, але тільки батько може ініціювати дорослу частину усередині дитини. (Навіть якщо батькові самому не вдалося збудувати стосунки з власним батьком. Для процесу ініціації це не так важливо).
Ви, напевно, зустрічали дорослих людей, які інфантильні і безпорадні як діти? Починають одночасно купу справ, але жодну так і не доводять до кінця.
Поряд з батьком дитина відчуває його силу та захист. Саме у чоловічості формуються гідність, честь, воля, цілеспрямованість, відповідальність – у всі часи високо ціновані людські якості. Батько грає різні, але значущі ролі для сина і дочки.
Для хлопчика батько – це його самоідентифікація статі (тобто відчуття себе чоловіком не тільки фізично, але і психологічно). Батько – це батьківщина для сина, його «зграя».
Хлопчик із самого початку народжується у людини іншої статі. Все з чим стикається хлопчик в матері – інше по суті, інше, ніж він сам. Жінка переживає те ж відчуття. Тому чудово, коли мама може обдарувати сина своєю любов’ю, наповнивши жіночістю, ініціювавши жіночі принципи, з любов’ю відпустивши його на батьківщину – до батька.
У нормі, приблизно, після трьох років, мама відпускає сина до батька. Відпускає, значить, дозволяє хлопчику насичуватися чоловічим і бути чоловіком.
Читайте також:Повчальна притча про те, які молитви чує Господь
З дочками цей процес йде трохи інакше. Дівчинка теж, приблизно, до трьох років знаходиться з мамою, насичуючись жіночим. У районі трьох – чотирьох років вона переходить під вплив батька і знаходиться в полі його впливу приблизно до шести – семи років. В цей час активно ініціюється чоловіче: воля, цілеспрямованість, логіка, образне мислення, пам’ять, увага, працьовитість, відповідальність і т. д. А найголовніше, саме в цей період закладається розуміння того, що дівчинка відрізняється від тата по статі. Саме у цей період дочки обожнюють своїх батьків. Активно проявляють знаки уваги і симпатію по відношенню до тата.
Добре, якщо мама це підтримає, а тато зможе показати дочці, що вона прекрасна і що він її любить. Надалі саме цей досвід спілкування з найголовнішим чоловіком в житті дозволить їй відчувати себе привабливою жінкою.
Дочки, не допущені свого часу до батька, психологічно так і залишаються дівчатками, не дивлячись на те, що вже давно стали дорослими.
Мати, яка не може прийняти батька своєї дитини, не може повністю прийняти і дитину. Тому вона не може любити його безумовною любов’ю. А в цьому випадку дитина втрачає доступ до обох батьків. Тепер стосунки з мамою внутрішньо, душевно будуть важкі. Дитина або підлаштовуватиметься і буде догоджати мамі, або активно протестуватиме. Але ні в першому, ні в другому випадку відкритої любові між матір’ю і дитиною не буде.
Але якщо жінці все ж вистачить мужності і любові до дитини, щоб не вивалювати важкість стосунків з чоловіком на своє чадо, відокремити в своїй душі ці стосунки від батьківських, то у дитини наступить величезне душевне і фізичне полегшення.
Тоді, не дивлячись на те, що батьки розійшлися, або не ладнають, у дитини досить надалі сил, щоб жити щасливим життям.