Я виховквала єдного сина. Він у мене був дуже гарний та вихований, принаймні я так завжди вважала. Ще з шкільниз років за Ігором бігало багато дівчат, але от вибрав він собі у дружини дівчину з дитиною. Малюк сина відразу почав називати татом. Жили вони з Мариною та сином на орендованій квартирі.
Я, звичайно, не дуже хотіла, щоб мій син одружувався з дівчиною з дитиною, але не втручалася. Головне, щоб йому було добре. Так ніби нічого поганого не траплялося, до першої сварки. І після цього вони розлучилися. Марина спершу думала, що це я у всьому винна.
Хотіли вони прийти до мене в гості, а я вирішила напекти булочок. Приїхали вони десь після обіду. Я ще накривала на стіл, а молоді пішли у кімнату. І тут мій названий онук, Олег, прибігає до мене. В руках тримає ключі, які належать синові: там від квартири, офісу та машини. От і говорю я дитині:
– Олежику, краще поклади ключі на місце, адже це дуже важливі ключі. Загубиш від машини і додому підете пішки.
Малий побіг в кімнату до батьків. Ми пообідали, посміялися, поговорили. Я стала відправляти дітей додому. Вже взуваються в коридорі, як Ігор починає шукати ключі.
– Олежик їх бабусі ніс, – сказала йому Марина. – Я чула, як вона йому говорила, що ми додому пішки підемо, якщо він їй ключі не віддасть.
Син здивовано глянув на мене:
– Сину, хлопчик грався ключами, а я сказала, щоб поставив на місце.
Читайте також: – Я собі навіть не хочу уявляти, де б був зараз мій зять, якби не одружився на нашій Олі – говорить пенсіонерка Марія
Тоді невістка взяла сина на руки й почала розпитувати, куди він подів ключі. Стали шукати всією хатою. Під подушки, дивани, у всі закутки — ніде не було. Знайшли ключі у пальті дружини.
– А як ключі опинилися у моєму пальті. Це напевне твоя мама підкинула! – відразу почала Марина.
– І навіщо воно мені треба? — спитала я.
От тоді невістка почала говорити: – Я ж знаю, що ви не дуже раді, що ваш син взяв жінку з дитиною. Вам не вдасться нас розлучити! Хотіли так мене підставити? А не вийде! Ми кохаємо один одного.
Вийшли вони з дому з криками, в мене сльози на очах, адже навіть не торкалася цих ключів. Ігор мовчки пішов за дружиною, а ввечері зателефонував і сказав, що не буде жити з дружиною, яка здатна оббрехати його матір. Згодом він подав на розлучення.
Я вмовляла сина цього не робити, може, ми щось не так зрозуміли.
А правду я дізналася. Їду я в автобусі, сидить позаду мене дівчина і розповідає по телефону:
– Ти знаєш, мій Ігор розлучається! Ага, одружимося, як тільки – так відразу. Ні, про мене не розповів. Він її підставив. Коротше, він її зі своєю мамою підбурив, а потім стусана дав, типу, не буду жити з жінкою, здатною оббрехати мою маму. Ага. Казав, що познайомить з мамою після розлучення.
Я була в шоці, і не могла повірити, що мій син так може поступити. Думала, що це збіг. Але за 3 місяці, Ігор привів нову дівчину — і я її голосок одразу впізнала. В мене земля пішла з-під ніг. Тоді я вигнала я одразу обидвох, сказала, що знаю про їхні інтриги.
На наступний день, я поїхала до Марини і усе її розповла. Олежик за мною скучив, не відходив ні на крок. Телефонувати почали, розмовляти, як раніше. У гості один до одного їздити. Так і дружимо зараз. А з сином та його новою дружиною спілкуюся дуже рідко …