Зараз мені 28 років, пів року тому в інтернеті я познайомилася з голландцем Томасом.

Я зустрічалася з хлопцем сім років, але до весілля діло так і не дійшло. Ми розбіглися. Він не хотів заробляти нормально, розвиватися,  все тягла на собі. Нічого не змінилося і коли ми стали жити разом. Я зрозуміла, що такий чоловік мене не влаштовує.

Але хоч ми і розійшлися, я ще довго його кохала, переживала, виганяла з себе почуття до нього. Тому кілька років я була не готовою до нових стосунків, хоча кавалери в мене і були.

Зараз мені 28 років, пів року тому в інтернеті я познайомилася з голландцем Томасом. Я непогано знаю англійську, а за ці місяці нашого спілкування ще й підтягла свої знання. Мені дуже подобається Томас, подобаються наше спілкування, довіра, яка між нами виникла.

Читайте також Найголовніша і єдина вимога від неї – це зав’язати з відрядженнями, з якими нерозривно поєднана моя роботаБуваю я відсутній у таких поїздках по місяцю-два, але ж вони і гроші чималі приносять!

Томас був одружений, у нього є син від колишньої дружини. Допомагає дитині, і мені це імпонує. Працює менеджером з продаж у великій компанії.

Між нами так багато спільного, мені здається, ми справді з ним споріднені душі. Буває так, що я починаю писати речення, а він його дописує, при чому, тими самими словами, якими б написала я… Ну хіба це не диво?

Я відчуваю, що я вже у нього закохана, хоча в реальності ми ще не бачилися, тільки розмовляли багато разів по відео зв’язку.

І ось Томас покликав мене зустрічати Новий рік до нього в Амстердам.

Я дуже хочу полетіти, зараз це вже можливо. Але є одне але.
Я тимчасово не працюю, живу з батьками і отримую лише виплату по безробіттю, це дуже маленькі гроші. Я активно шукаю роботу, але це у нашому маленькому райцентрі дійсно не проста справа.

Але мені соромно сказати Томасу, що у мене немає грошей і попросити оплатити мій переліт. А я дуже хочу полетіти!

Мама мене відмовляла, говорила, що це небезпечно – летіти в чужу країну до незнайомої людини, не відомо, що мене там чекає. Але я повністю довіряю Томасу, я його досить добре взнала за ці місяці.

Бачучи мою рішучість, мама запропонувала позичити гроші на мою поїздку у свого брата, мого дядька, у якого свій невеликий бізнес. Але я проти, тому що дуже не люблю від когось залежати, ути комусь винною, а особливо – родичам.

Тому я вирішила взяти у банку кредит і все-таки полетіти! Я відчуваю, що це мій шанс, що мене там чекають, що це щось справжнє, і не хочу втратити таку можливість. Адже можливості посилаються нам не просто так, і не факт, що такий шанс випаде вдруге!..