Перейти до вмісту

Зараз мені вже 28. До цього часу з гіркотою згадую той день нapoдження.Коли батько покинув нас

Мій батько раніше працював на заводі, збирав якісь прилади, а потім вийшов на пенсію і влаштувався на підробіток охоронцем в магазин. Мама завжди пропрацювала вчителем в школі.

Свій день нapoдження я запам’ятаю, напевно, назавжди. У той день мені виповнилося 18 років. Було звичайне домашнє cвято. Ми запросили кілька гостей, серед яких двоє – мої близькі подруги, а так же близьких родичів.

Організували великий стіл, на якому було багато частувань, закусок і напоїв. Навколо були надувні кулі та гірлянди. Гості дарували мені подарунки і квіти. Атмосфера була святкова і не віщувала лиха.

Почалося свято. Ми сіли за стіл і почали розливати всім напої. Першими мене привітали мама і тато, підняли за мене тост і випили його.

Стали закушувати. Наступні тости були вже від гостей. Все було добре.

Читайте також:  У цей момент я настільки був злий, що ледве стримався все висловити дружині і дати їй стусана. Хоче сидіти у мене на шиї і не працювати

Приблизно після п’ятого чи шостого тосту, батько встав і захотів сказати якісь слова. Всі затихли і стали його слухати. Він вийшов з-за столу, встав з краю і виголосив наступне:

– Дочко, сьогодні тобі виповнилося 18 років, ти стала повнолітньою. Всі ці роки я намагався бути батьком, виховувати тебе і допомагати твоїй мамі. Це був мій обов’язок і я його виконав. Ти стала дорослою, і тому я йду. Я дуже втомився і хочу пожити один для себе.

Після цих слів я не могла нічого сказати, та й всі інші теж. Батько вийшов з кімнати, пройшов в передпокій і став одягатися. З собою у нього була тільки велика спортивна сумка.

Він пішов. У кімнаті запанувала тиша, гості мовчали і поглядали на мене. Я в сльози. Більше в цей день ніхто не випивав. Гості пішли, а ми з мамою так і просиділи у повного столу всю ніч.

Через кілька днів ми дізналися, що батько поїхав жити в інший регіон, в глухе село ближче до природи.

Виявляється, ще кілька років тому батько там таємно купив будинок і весь цей час чекав мого повноліття, щоб скоріше туди вирушити. Зараз він там, веде своє господарство, про нас не згадує і живе собі на втіху.

Зараз мені вже 28. До цього часу з гіркотою згадую той день нapoдження. З одного боку я звичайно можу в чомусь зрозуміти батька, може йому все набридло, він втомився, захотів змінити життя.

Але з іншого боку, чому це все потрібно було робити саме в день нapoдження власної дочки, так її зганьбити перед усіма гостями і зіпсувати настрій на довгий час?