У мене ніколи не було в думках, щоб розлучитися зі своєю дружиною. Я вважав, що ми проживемо з нею в гармонії та любові все життя. Але життя завжди вміє дивувати та вносити свої спонтанні корективи. Вже пройшов рік, як я проживаю з іншою жінкою. Я все розповів своїй дружині та одразу подав на розлучення. Я довго обдумував своє рішення, а ось тепер пожинаю плоди.
Ніхто з моїх рідних навіть не здогадується, як мені самотньо та важко на душі. На людях я завжди стараюся виглядати щасливим, але це всього лише маска. Зараз я прекрасно усвідомлюю, що зробив величезну помилку. Кинув свою сім’ю та проміняв її на просте тимчасове захоплення. Рік тому, мені здавалося, що я все правильно роблю. Роман з Мариною у нас розпочався досить спонтанно та швидко. Вона прийшла працювати до нас в офіс. Одразу мені чомусь приглянулася: красива, ефектна та досить наполеглива. Я одразу повівся на це все. Ми потайки зустрічалися пів року, а потім вона мені повідомила, що чекає дитину. Для себе я вирішив, що пора приймати рішення. Зібрав речі та пішов з сім’ї, невдовзі у мене появилась донечка.
Мій син від першого шлюбу пішов у перший клас. Я завжди допомагав їм фінансово. Батьківські обов’язки ніколи не переставав виконувати. А моя Марина тим часом виставляла в соціальні мережі світлини нашої донечки, її перші кроки, нашу поїздку на море. А за цими всіма фотографіями — постійні конфлікти та невдоволення.
Читайте також Сини ж взагалі не підозрюють, що всі гроші витрачає їхня сестра.
У нас просто не може пройти спокійно день, завжди їй щось не подобається та не підходить. За дитиною Марина майже не доглядає — вона вирішила зайнятися своєї фігурою, кожного разу повторює мені, що хоче привести себе в порядок після пологів. Маю сказати, що вона взагалі не набрала зайвих кілограмів, не знаю, навіщо зараз їй той спортзал. На мене їй взагалі байдуже. Виходити на роботу більше немає бажання: каже, що чоловік має самотужки забезпечувати сім’ю. Ось так біля мене опинилася егоїстична та лінива жінка.
На вихідних ми поїхали до моїх бабусі та дідуся — за стіл вона відмовилася сідати, сказала мені на вухо, що тут у квартирі «пахне старим». Починати з нею сваритися я не хочу, бо це затягнеться на тиждень, якщо не більше. Сісти та поговорити по душах теж не вийде, вона цього не сприймає. Зате на вулиці ми просто зразкова пара.
Я все частіше згадую Любу, свою першу дружину. Тепер розумію, що я втратив цінний скарб. На що я її поміняв? Люба працює бухгалтером в міжнародній фірмі, синочок — просто золото. Вдома завжди порядок, наготовлено, спокійно та затишно. Одного разу син розповів мені, що мама часто переглядає мої сторінки в соціальних мережах. Сумує, але каже, що тато в новій сім’ї нарешті знайшов те, що так довго шукав.
Ніхто так і не знає правди. За красивим кадром в соціальних мережах нічого не видно. Я пригадую, як подарував колись Любі картину, де ми в похилому віці, а навколо нас бігають онуки та радісно граються. Тільки зараз почав освідомлювати, що я помилися. Я не маю уявлення, як мені вибратися з цієї прірви.