Самооцінка – одна з найпопулярніших тем у психологічному середовищі.
По суті своїй це психологічне та емоційне самовідчуття людини.
І коли говорять про низьку самооцінку, то мають на увазі відчуття себе незначним з суттєвою перевагою оточуючих в якостях, поведінці, можливостях тощо.
Що таке самооцінка і до чого тут комплекс неповноцінності
Вперше це виявив Альфред Адлер та ввів поняття “комплексу неповноцінності”, що формується внаслідок різноманітних причин – приниження, помилок або невдач в минулому, вад зовнішності (явні чи надумані), глибоких душевних травм та інше.
Адлер вважав, що з комплексом неповноцінності народжується кожна людина.
Дитина бачить, що навколо є сильні й великі дорослі, які багато вміють того, що їй самій поки не під силу.
Саме комплекс неповноцінності штовхає дитину вчитись усього, що вміють дорослі, рости і розвиватись, аби вирости зі своєї “неповноцінності” та перейти до “повноцінності”.
Це потужна рушійна сила, що може допомогти досягти значного успіху.
Багато відомих та успішних сьогодні людей в дитинстві мали певні значні вади (зовнішні або фізіологічні), що стали для них додатковим стимулом довести оточуючим, що вони зможуть підкорити все більші вершини в спорті, бізнесі, мистецтві тощо.
Адлер вважав, що основа формування самооцінки закладається, коли дитина переживає період повної безпорадності та залежності від батьків.
Якщо розвиток правильний, екологічний, то закладене природою прагнення рости та досягати автономності формує здорову адекватну самооцінку без будь-яких комплексів.
Це стає можливим тоді, коли потреби дитини враховують, на неї не тиснуть і не соромлять, не вимагають того, що неможливо на даному психологічному та фізіологічному етапі розвитку та інше.
Якщо дитина зазнає постійного тиску, приниження, надмірних вимог, формується комплекс неповноцінності (низька самооцінка).
Самооцінка впливає на всі сфери життя – самореалізацію, особисте життя, кар’єру та фінансовий достаток.
Тому вкрай важливо докласти зусиль і “вилікувати” свою самооцінку, підняти до належно рівня.
Сьогодні в психотерапії робота з самооцінкою – один з найчастіших запитів клієнтів.
Ще Альфред Адлер дослідив, що самооцінка тісно пов’язана причинно-наслідковим зв’язком з дитинством – періодом, коли вона тільки формується. Тому необхідно знайти першопричину, коли вона була зламана або щось пішло не так.
Більшість людей зазвичай цього не пам’ятають – психіка витісняє негативні дитячі спогади.
Це могла бути якась стресова подія (насильство, покарання, серйозна втрата абощо) або й незначна, – наприклад, зауваження батьків, коли ще розповідав новорічний віршик.
Масштаб події не важливий – важливо те, що на той момент людина отримала серйозну травму, яка уразила її самооцінку.
Читайте також:3 цікавих рецептів запечених яблук.
Три базові принципи позитивної психології
Поговоримо про три базових принципи позитивної психології, які допоможуть не падати духом, стати більш оптимістичними і впевненішими в собі.
1. Контроль над звичним стилем мислення
Мартін Селигман пропонує повернути усвідомленість в наш звичний хід думок, який ми вже не контролюємо. Згадайте, що ви на автоматі говорите собі, коли у вас щось не виходить? Думаю, ви будете здивовані, як ви до себе безжальні і як, насправді, ваші думки далекі від реального стану справ. Важливо це змінити, тому що звичні думки перетворюються в переконання, а переконання впливають на наші вчинки, а з вчинків складається наше життя.
Селігман розробив цікаву методику, яка дозволяє повернути контроль в цю сферу і поліпшити загальний емоційний настрій з опорою на реальність. Детально про цю методику ви можете прочитати в нашому огляді бестселера Мартіна Селігмана «Як навчитися оптимізму».
2. Фокус уваги на позитивному досвіді
Кожен день з нами трапляються різні події: і хороші, і не дуже. Однак ми схильні довго пам’ятати погане і майже не помічаємо хороше. Мартін Селігман пропонує поміняти фокус уваги: свідомо концентруватися на позитивному. Це не означає, що все інше треба ігнорувати. Це означає, що треба допомогти своєму мозку запам’ятовувати не тільки погане, але і хороше. Якщо щовечора перед сном ви будете згадувати, що хорошого з вами сталося за день, то через деякий час здивуєтеся, як зміниться ваш настрій і ставлення до світу. Ви раптом почнете усвідомлювати, що і хороше у вашому житті теж трапляється і його не так вже й мало, як вам здавалося раніше.
3. Накопичення позитивного досвіду
На початку статті ми писали, що у невпевнених людей за плечима багато негативного досвіду. У деяких справа доходить навіть до вивченої безпорадності. Цей термін запропонував Мартін Селігман. Він позначає стан, коли людина, ґрунтуючись на своєму попередньому негативному досвіді, втрачає надію що-небудь змінити в майбутньому і взагалі перестає що-небудь робити. Особливо небезпечний такий стан для дітей. Якщо дитина постійно отримує погані оцінки, і вчитель транслює їй, що на більше вона не здатна, то в якийсь момент дитина перестає старатися: навіщо робити уроки, якщо результат завжди один і той же? Це небезпечний стан, який може закріпитися. Що ж радить Мартін Селігман в своїй книзі?
Доктор Селігман радить: щоб вийти зі стану вивченої безпорадності, треба накопичувати позитивний досвід вирішення життєвих завдань. У ситуації з дітьми, можливо, навіть доведеться створювати для дитини ситуації успіху – принаймні спочатку. Хваліть її навіть за мінімальні старання, знаходіть в її роботах хоч щось, що можна розцінити як, нехай маленький, але успіх. Можна навіть трохи перебільшити: важливо, щоб дитина знову повірила, що може отримати хорошу оцінку – що від її зусиль щось залежить. Тут, звичайно, потрібна ще й допомога вчителя.
А що ж робити дорослим? Теж саме – накопичувати позитивний досвід, і неважливо, в якій області. Успіх в чомусь одному поширюється на все інше. Будь-який позитивний досвід (в спорті, хобі – де завгодно) робить нас впевненішими, допомагає відчути свою силу. Завдяки цьому, нам легше зважитися на щось нове або пережити невдачу. Напевно, цей феномен можна назвати, за аналогією з вивченою безпорадністю, вивченою звичкою до успіху.
Тільки так ми можеш підняти свою самооцінку, а не за допомогою афірмацій і штучного вливання в нас мотиваційної енергії інших людей на тренінгах. Так, ростити свій позитивний досвід зсередини непросто, особливо якщо врахувати, що негативного в рази більше. Але вода камінь точить – поступово, маленькими кроками це вийде.
Ми, дорослі, знаходимося в більш виграшному положенні, тому що самі можемо створювати для себе ці ситуації успіху, а дітям потрібно допомогти. У будь-якому випадку, Мартін Селігман впевнений, що з вивченою безпорадністю можна впоратися за допомогою звички до успіху. Чим більше позитивного досвіду ви заробите, тим більш впевненими станете – і ваша самооцінка підвищиться.