Жінки в Туреччині – другий сорт?

Неймовірна природа, екзотична культура, розвинена економіка та добре налагоджена торгівля. Але це одна із тих країн, де краще народитися чоловіком, ніж жінкою. І хоч Ататюрк зрівняв права жінок та чоловіків на державному рівні, більшість тутешніх людей дотримуються старовинних османських традицій. І якщо чоловік захоче викупити чи вкрасти жінку, то так і зробить, і ніхто йому цього не заборонить. На іслам закони не діють.

Більшість жінок бачать своїх чоловіків вперше навіть не на весіллі, а у першу шлюбну ніч. Наприклад, наш гід розповів, що до його весілля залишалося півроку, а майбутню дружину він бачив лише на фото. Коли ми, не стримавшись від здивування, запитали, чи він її любить, турок усміхнувся, потім відповів: «У мене є ціле життя, щоб полюбити дружину».

Читайте також Горе матір, тяжке дитинство

Тут чоловіки дикі, як з іншої планети. Запросто можуть вкрасти собі жінку, якщо та гулятиме вулицею без чоловіка. Це розповідають навіть місцеві гіди, мовляв, друг вкрав собі жінку і це нормально. Коли турок говорить про купівлю дружини, то це звучить так буденно, ніби він купує собі магніт на холодильник. Але якщо він буде розглядати чужу жінку більше як три секунди, то може добряче заробити на горіхи.

Коли турок бачить жінку у відвертій короткій сукні, то його серце розривається на тисячі маленьких частинок. І не тому, що він в захваті від таких нарядів і гарних форм, а тому, що сексуальність жінки тут належить лише її чоловікові, а не усім.

Одна річ бути туристом, а інша – жити в Туреччині. Турки не хочуть, щоб на їхніх жінок дивилися так, як на ходячі вітрини. Крім цього, це підмочує жінці репутацію і вона втрачає повагу серед свого оточення. Тут не так важливо завоювати прихильність чоловіка, як його знайомих.

Деякі турчанки носять під паранджею короткі спідниці, макіяж та коштовності. Але не усім жінкам чоловіки дозволяють фарбуватися та носити відверті речі, навіть якщо їх не видно іншим.

Однак так живуть не усі. Частина турецьких жінок працюють прибиральницями, консультантами у торгових центрах та обіймають керівні посади на різноманітних фірмах. Усі вони сповідують іслам, але їхні чоловіки більш демократичні й дозволяють їм працювати. Вони не носять паранджу, не приховують обличчя і майже нічим не відрізняються від нас, крім рис обличчя, темного волосся та карих очей.

Тож не варто думати, що усі турки злі, принижують чи б’ють своїх жінок. Якщо турок говорить про жінку як про другий сорт, то він або погано вихований, або ненавидить усіх жінок. Повага – головне поняття в турецькій культурі, в тім числі й повага до жінки.