Мого сина призвали до служби в армії місяць тому. Минулого тижня ми з чоловіком спішили до нього на присягу. Його розприділили служити не далеко – не близько, а аж за вісімсот кілометрів від рідного дому. У місто Дніпро.
У мене там знайомих нема взагалі. А от у чоловіка там батько одружився вдруге і проживає із другою дружиною і її дітьми.
Звичайно ж ми їх попередили, що приїдемо на кілька днів вгості.
Адже краще зупинитися у родини, ніж витрачати гроші на готелі. Хоча багато грошей у нас з роду не було. І це така можливість для чоловіка поспілкуватися з батьком, з його дружиною. Запросити їх вгості до нас.
Ми не живемо багато, але завжди раді гостям.
Ми зібрали сумки. Одну для сина, а іншу з гостинцями для чоловікової родини.
В якості гостинців ми взяли всякі консервації, які робили самі, яблук і груш, які гарно простояли цілу осінь і мали привабливий вигляд, кілька банок тушонки і накупили всяких цукерків і печива.
Наш потяг прибув на вокзал. Нас ніхто не зустрічав. Лише чоловік отримав від батька повідомлення з адресою. Ми приїхали самі до них.
Знаєте, як до мене їдуть гості – то стіл мій ломиться від всіляких страв і харчів. А тут нас приймали лише водою в чайнику, кілька пакетиків чаю стояли поруч і був порізаний багет. Навіть без масла.
Я була шокована. Ми спочатку подумали, що вони не встигли підготуватися. Тому почали викладати всі наші гостинці на стіл.
Але дружина чоловікового батька хвацько забирала всі наші пакунки і несла в іншу кімнату. Вона просто їх заховала.
Наступного ранку ніякої їжі нам також не запропонували.
Чоловік запитав в батька чи нас вони чимось пригостять. А батько його запитав чому хліб і вода для нього не є їжею.
Ми того ж дня зібрали свої речі і вирушили поселитися в готелі, який перший знайшли в інтернеті. Там і їжу запропонували і покупатися було де.
Знаєте, краще б ми одразу поїхали до готелю. А то марно витратили свій час і гроші. А ту сумку, яку зібрали для чоловікових родичів – ми могли віддати сину, щоб пригостив хлопців.
Наступного дня ми дивилися як наш син складає присягу служіння українському народу і раділи, що виростили справжнього захисника держави.